Приречені на експорт: обмеження вивозу зерна зашкодять економіці України

Повний профіцит

Україна виробляє пшениці втричі більше за власні потреби. В середньому щорічний урожай складає 25−28 млн тонн, з яких українці споживають близько 8 млн тонн. Надлишки зерна традиційно експортуються і є вагомим джерелом надходження валюти в країну. Потенційні експортні обмеження експерти галузі вважають небажаними.

Ерік Найман, керуючий партнер інвестиційної компанії Capital Times Investment Company, коментує: «Україна профіцитна щодо продовольства, їй голод не загрожує. Введення експортних обмежень щодо зерна швидше можна назвати шкідливими».

З його думкою згодна Олена Нероба, менеджер із розвитку Maxigrain:

— Ніяких обмежень непотрібно. В середині країни найбільший попитом серед зернових користується пшениця, здебільшого — продовольча. Виробництво культури в Україні постійно зростає як за рахунок збільшення посівних площ, так і через збільшення врожайності. Це сталий тренд протягом останніх 5 років. Минулий рік був не найкращим по погоді, та ми отримали 28,3 млн тонн. Якщо уявити, що через посуху ми втратимо половину врожаю, то отримаємо 12−14 млн тонн. Внутрішнє споживання пшениці становить близько 8 млн тонн на рік, споживання ячміню і кукурудзи в нас ще менші. Отже, навіть при половині врожаю, в Україні утворюються надлишок зерна і можливості для експорту.

Читайте також: Пересів озимих: які культури обирають аграрії

Можливості штучно створеного голоду експерти відхиляють. «Є перехідні запаси зернових, вони зараз на максимумах. Для створення дефіциту зерна потрібні два-три роки поспіль поганого врожаю в основних країнах-виробниках. В першу чергу потрібно зважати на ситуацію із зерном в США», — акцентує Ерік Найман.

Зерна може бракувати тільки через дуже погані погодні умови. «Природні катаклізми можуть завдати удар, та складно уявити, що Україна не збере свої 8−9 млн тонн зерна на внутрішні потреби. Проте ніхто раніше не знав, що нафта може торгуватися з позначкою «мінус», — міркує аналітик компанії Agritel Олексій Ерьомін.

За обмежень експорту пшениці, кукурудзи, будь-якої зернової, наслідки одні - внутрішні ціни впадуть. Тоді фермери не отримають відшкодування своїх витрат на пальне, насіння і ЗЗР. Впаде прибутковість, і не буде ні сенсу, ні коштів сіятись в наступному році. Слід пам’ятати не тільки про продовольчу безпеку, але й про ВВП та місце зерна у ньому.

— Експорт формує величезну частку ВВП України. Прогноз врожаю пшениці від «УкрАгроКонсалту» на 2020 рік становить 26 млн тонн, з них 8 млн тонн спрямується на внутрішнє споживання та запаси. Куди подіти обсяги зерна у 17−18 млн тонн, якщо обмежити або заборонити експорт? Зберігати їх — це високі ризики псування і зниження внутрішніх цін. Хто фермерам компенсує падіння цін? Навряд чи з бюджету будуть платежі. Якщо уряд зважиться на обмеження експорту, то треба відповідати за такі рішення, відшкодувати аграріям їх втрати, — вважає Сергій Феофілов, гендиректор «УкрАгроКонсалт».

Поки що погода врятувала врожай від посухи, і прогнози щодо врожаю припинили знижуватися. «Дощі пішли — ми в останній вагон стрибнули з цими опадами, бо ситуація була жалюгідна. Попереду ще літня посуха, коли буде наливатись колос. Прогнозуємо урожай 25−26 млн тонн, виходячи з сьогоднішньої ситуації», — каже Олена Нероба.

Рука Кремля чи вітчизняне невігластво?

Кому вигідно кидати заклики до обмежень експорту зерна, які тиражуються в соцмережах та лунають з вуст представників окремих політичних угрупувань? Іноді причиною стає необізнаність.

-Заклики до експортних обмежень по зерну — це популізм і демонстрація незнання аграрних ринків. Потрібно зважено підходити до експортної політки. Щорічно держава з зернотрейдерами підписують меморандум. Цей документ не має юридичної сили, не зобов’язує експортерів, та служить індикативом ринку про експортні можливості, — впевнена Олена Нероба.

Ерік Найман вважає, що коли в світі заговорили про те, що багато країн будуть зазнавати труднощів із забезпеченням продовольства, то українські політики, не розібравшись в темі, підхопили хвилю.

— Це необізнаність. Дійсно, в Африці можливий голод, там був дефіцит продовольства і в звичайні часи. Для інших країн це неактуально. Якби існувала загроза голоду, то зараз ціни на ринку пшениці і кукурудзи були б в два-три рази вищі. Кому це вигідно, підштовхувати Україну до вчинення невірних вчинків? Україна активно конкурує в чорноморському регіоні з РФ, яка є експортно-орієнтованим постачальником зерна, країні вигідно стимулювати на подібні заяви українських політиків. Рука Кремля може мати місце, — каже Ерік Найман.

На його думку введення обмежень на експорт продовольства буде мати два наслідки. По-перше, скорочення експортної виручки, що негативно і для держбюджету, і для стабільності курсу гривні, і для фінансової стабільності банківської системи. По-друге, — погіршення іміджу України як світового торгового партнера, як постачальника.

Поки що «рука Кремля» погіршила власний імідж. Коли РФ ввела обмеження експорту зерна, то Україна перетягла на себе частину ринку саме завдяки тому, що імідж РФ як постачальника зерна одразу став ненадійним. Про це свідчить аналітик компанії Agritel Олексій Ерьомін:

 — Останній рік показав, що РФ ввела обмеження експорту на зерно, і ми виграли у неї частину ринків. У нас було багато пшениці 2 класу (12,5% білка), яку зазвичай вирощує РФ. Поки сусіди намагалися «розгойдати ринок», ми швидко зайняли їх нішу. Багато хто відмовився працювати з РФ, не розуміючи, чи будуть завтра обмеження на експорт. Їх клієнти переоорієнтувалися на українське зерно, знаючи, що тут можуть трохи поступитися в ціні, і поставки точно будуть. Росію потіснили на зерновому ринку Туреччини, і на інших, отже вона створила можливості для нас.

Чиайте також: Монополія на воду: аграріям нав’язують дорогі послуги на зрошення

Говорячи про політичні гасла щодо експортних обмежень, Єрьомін вважає, що це протистояння нинішній владі: «Цьогоріч питання обмежень експорту спливли одночасно з „масочною“ проблемою. Цю владу вирішили побити додатково — мовляв, і маски покрали, і хліб вивозять. Експерти ж знають, що є надлишок зерна, і добре б вивезти ті „зайві“ 20 млн тонн пшениці. Нам дуже пощастило, що РФ зупинялася у експорті, тепер там утворилися великі запаси. Казахстан вводив частково обмеження, але з червня 2020 року країна буде активно продавати зерно».

Неохочі до форварду

Пересічних громадян лякають тим, що врожай 2020 року вже продано. Експерти ж дивуються, вони про ажіотаж на ринку форвардів — не чули. Наші аграрії не дуже люблять продавати майбутній урожай. Спонукати до цього можуть тільки високі ціни, яких зараз не спостерігається. Ціни на майбутній врожай низькі: хоча вищі за минулорічні та нижчі тих, що пропонуються за старий врожай.

— Багато виробників пораділи б, якби змогли заключити форварди на врожай. Але зазвичай в Україні інструменти типу деривативів не користуються попитом. Великі холдинги точно не продають весь урожай по форвардам. Середні господарства чекають гарної ціни, і наперед не продають, тому що ціни можуть не подобатися. Зараз новий урожай пшениці торгується по 180 доларів за тонну (станом на 13 травня), тоді як старий — в березні-квітні продавався по 210 долларів. Виходячи з нашої практики не більше 10% зерна в Україні продаються за форвардними контрактами, і це, якщо ціни високі, і фермер бачить, що ціна вища за минулорічну, то може її зафіксувати, — вважає Олексій Єрьомін. За його словами, ДПЗКУ і Аграрний фонд оперують форвардами. Держава може закуповувати по форварду, кредитуючи аграріїв

«Нема ціни для форвардів. Був піковий момент на новинах про погану погоду, але недовго. Коли про обмеження експорту заявили РФ, Казахстан, Румунія, тоді ціни почали стрімко зростати. Імпортери почали робити запаси через побоювання, що зупиниться експорт. Наприкінці квітня, коли РФ вибрали експортну квоту, то ціна пшениці перевищувала 220 долларів (2 клас, 12,5% білку, FOB)», — згадує Олена Нероба.

За словами Сергія Феофілова, поки що зерновий ринок розвивається за тією ж траєкторією, що і в минулі роки. Частину зерна буде продано відразу після збору врожаю, в якості розрахунків за поставлені МТР. Частину буде відправлено на елеватори, до сховищ.

Макарони в нікуди, або Смаки керують ринком

Одне з популярних гасл «покращувачів» економіки — експортувати тільки продукти переробки зерна. При цьому акцент роблять на борошно та муку. Та це те саме, що припинити експорт взагалі. Ринки названих продуктів вузькі та мають свою специфіку. Смакові вподобання країн світу грають тут одну з провідних ролей.

— Обсяги операцій в світі на ринку зерна і ринку борошна — просто непорівнянні, — каже Ерьомін. Немає нічого простішого, ніж із зерна зробити борошно, це невеликі витрати і невисокі технології. Борошно потрібно тільки для внутрішніх потреб, щоб не імпортувати. Сильно впливають на цей ринок харчові переваги країн — хтось верне носа від нашої пшениці, тому що не вважає її повністю відповідною для виробництва борошна. Європа вирощує м'яку пшеницю для своїх хлібобулочних виробів, на макарони йде дурум, який у нас не вирощується через клімат.

Схожим спірним питанням є соєво-ріпакові правки, за словами Олени Нероби. Держава створила умови для переробки, з одного боку, з іншого — забрали у фермерів можливості вільного вибору і поставили в такі умови, колі ціни диктують переробники.

— Переробка — це інвестиції не стільки в устаткування, скільки інвестиції у збут, у вихід на ринок. Світовий ринок борошна дуже локалізований, влізти туди складно. Турція продає борошно, наприклад, до Ірану, а Україна — не може через санкції. Це дуже вузький ринок, всі давно налагодили переробку в себе в країнах. Нема потенціалу для зростання попиту на українське борошно у світі. Взагалі, Туреччина є одним із найбільших глобальних виробників борошна, і, до речі, макарон, не Італія. Для справжніх макаронів в Україні не росте дурум. Ми робимо з високої якості борошна макарони, та вони не італійські, — розповідає Олена Нероба.

Економіка — це комплексне явище. До співвідношення обсягів експорту та переробки, що є зараз, ми йшли 30 років, це результат процесів, які відбувалися тривалий час.

— Звичайно, треба прагнути, щоб експортувати товари з доданою вартістю, а не сировину. В умовах кризи сировинні ринки завжди падали, були низькоприбутковими, і це буде відбуватися в умовах поточної кризи, в її загострення. Але для того щоб перебудуватися, інвестувати у виробництво борошна чи макаронів — потрібні вкладення в промисловість, якість продукції, а також інвестиції в покупців, щоб вони хотіли, «виривали» з рук ці борошно та макарони, — стверджує Сергій Феофiлов. — Уявімо, що з 18 млн тонн пшениці з коефіцієнтом 0,75 виробили близько 15 млн тонн борошна. Навіть якщо з цієї кількості борошна виробити макарони — це смішно, тому що ніде знайти покупців на таку кількість.

— Українські бізнесмени недурні, вміють рахувати маржинальність і ризики бізнесу. У питанні переробки «невидима» рука ринку робить свою справу. Україна може стимулювати капітальні вкладення в устаткування, але основне — не заважати. Можна пошукати ринкові способи стимулювати переробку, та вводити заборонні мита точно не можна, — вважає Ерік Найман.

Новий карантинний сезон

Карантин затягується, накладаючи свій відбиток на ринки. Попит на продукти буде стійким, та треба відслідковувати споживчі вподобання.

— Вже зрозуміло, що пандемія коронавіруса Ковід 19 та його мутуючих версій — це з нами серйозно і на тривалий час. Соціальне дистанціювання, гігієна, масковий режим — це надовго, але сільгоспвиробникам вони не дуже заважають, тут відкриті поля. Стосовно світової торгівлі, то в цих умовах росте частка агросектора в глобальній економіці. Вона неминуче буде зростати і надалі, бо люди будуть витрачати більше грошей зараз на продовольство, ніж на розваги. Цей тренд є і буде посилюватися, — вважає Ерік Найман.

Читайте також: Відкриття 2.0: як працюватимуть продовольчі ринки в умовах карантину

За його словами, в пріоритеті будуть базові продукти, які легко доставити. Та може бути скорочення вживання м'ясних продуктів, і, як наслідок, зерно на корми може користуватися меншим попитом — таке в кризу відбувається. «Споживачі будуть йти в більш дешевий білок, наприклад, в курячі яйця. Бобові будуть в тренді, цілком можливий такий зсув у споживчих перевагах, і я б порадив аграріям дуже уважно слідкувати за дослідженнями на тему фуд-трендів. Названі тенденції будуть стосуватися бідних регіонів і країн, що розвиваються, куди Україна в основному і продає», — прогнозує Ерік Найман.

У новому сезоні буде гостро стояти питання конкуренції, і буде вже боротьба не виробників, а боротьба за споживачів в умовах кризи, — вважає Олексій Єрьомін.

Сергій Феофілов вбачає виникнення бiльших ризикiв вже у наступному році: «2020 рік був зроблений восени 2019 року, як не дивно звучить. Це посiви озимини, це рішення фермерів стосовно структури культур. Головну заклопотаність і основні ризики ми припускаємо якраз з 2021 року. Це будуть і погодні і політичні ризики, i функцiювання у принципово iнших реаліях».