Земельні інсайти: Роман Лещенко та Тарас Висоцький про проблеми реформи

З початку місяця Верховна Рада розглянула 216 з понад чотирьох тисяч правок до законопроекту 2178−10 щодо обігу земель сільськогосподарського призначення. Того ж дня під стінами Офісу президента зібрались аграрії, щоб продемонструвати своє бачення земельного питання в Україні. Нагадаємо, що остання редакція законопроекту передбачає концентрацію землі в одних руках площею до 10 тисяч гектарів, а купувати її зможуть тільки українці та компанії, засновані українцями. Питання про допуск іноземців до ринку буде вирішуватись на референдумі. Всеукраїнська Аграрна Рада від імені товаровиробників наполягає на іншому сценарії - до 500 га землі в одні руки та допуск українських компаній до ринку приблизно через 5 років з обмеженням у придбанні до 5 тисяч гектарів ріллі на одну юридичну особу.

Наступні пленарні дні обговорення законопроекту 2178−10 триватиме. Тим часом не вщухає суспільна дискусія щодо земельної реформи загалом. Минулого тижня під час бесіди «Ринок землі та місцевий економічний розвиток», організованої Аспен Інститут Київ, своїми думками поділились, зокрема, земуповноважений президента Роман Лещенко та заступник міністра економіки Тарас Висоцький. Повну трансляцію бесіди можна переглянути за посиланням.

Роман Лещенко, уповноважений президента України із земельних питань

фото: Полтавська облдержадміністрація

Про модель ринку землі

— Ми глибоко переконані, що більш компромісно вже не може бути. Ми затисли ці норми з різних сторін, конфлікт вичерпано. Насправді редакція, яка зараз запропонована, досить консервативна, націлена на малого та середнього товаровиробника з пріоритетом українському громадянину та українській компанії, з належними фінансовими інструментами, з N елементів (скажемо обережно) дискримінації іноземного суб'єкта, який вкладає інвестиції, з дуже соціалістичними вкрапленнями для підтримки соціалістичного бар'єру, щоб нам не сказали популісти, що ми щось не врахували. Земельна реформа — це не лише про продаж рідної матінки. Земельна реформа — це децентралізація, антирейдерський пакет, питання кадастрів, просторового планування, багато системних речей. Але всі кажуть про 2178−10, «рідну матінку» і право власності українського народу. Опоненти закидають фобії, страшилки, «банки у вас заберуть землю». Ми кажемо: «Ви хочете відрізати банки від заставних інструментів? Два роки — можливість банків щось консолідувати». Закидають рейдерство — ми прийняли відповідний закон, він підписаний президентом, ми це питання заблокували. Опоненти опинились у фрустрації — концентрацію змінюють, референдум проводять, іноземців немає, то з якими новими меседжами виходити? Забери землю у популістів, і крім тарифів їм нічого не залишається. Це інституціональна базова реформа, від якої залежить все. І весь світ дивиться — чи ми інституціонально спроможні зробити ключову реформу чи ні. Не відступимо, ми її проведемо. Зафіксуйте, у 2020 році реформа буде. Якщо ми втратимо цей шанс, не творіть ілюзій, зробимо мораторій і будемо у квазі-ринку, і емфітевзис наше все, а потім приймемо закон про особливості регулювання земельних відносин через інститут емфітевзису або приймемо закон про орендні підприємства — і все. У мене підхід простий — зараз або ніколи.

Про іноземців

— Якщо дивитися статистично, я можу говорити за Черкащину, то ефективність праці, інфраструктури, технологій йдуть у великий плюс іноземцям. Коли спілкуєшся з пайовиками, які працюють з іноземцями, то вони переважно задоволені, вони нічого проти не мають. З референдумом — це питання домашнього завдання. На наше переконання сьогодні тих, хто проти ринку, менше половини в Україні (за результатами соціологічного опитування, проведеного з 1 по 7 листопада 2019 року Центром Разумкова, 63,4% усіх опитаних підтримують продовження мораторію на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. А за результатами мікроопитування аграріїв, яке відбулось під час панельної дискусії «Регулювання агробізнесу сьогодні та завтра. Реалії та перспективи» 11 лютого 2020 року, вже 53% опитаних проголосували «за» вільний обіг ріллі. — Ред.). Адже зростатиме оренда, власники землі цього хочуть. Щоб зростала вартість активу, має бути конкурентний ринок. Якщо ти хочеш більш конкурентного ринку, треба допустити іноземних суб'єктів. З приводу референдуму я ризики бачу і розумію, і перша редакція з 2024 року (допустити іноземців) була більш прийнятною. Іноземці не є злом, в усьому цивілізованому світі там, де інвестиції, там розвиток. Я був безпосередньо з президентом у той момент, коли приймалося це рішення (про референдум). Наші опоненти нас забивали виключно інститутом прямої демократії - референдумом. Градус підвищувався, доходило до актів насильства, і щоб зняти напругу, президент вирішив це (поставити питання про допуск іноземців на референдум).

Про джерела походження грошей для придбання землі

— Дискусія продовжується з головою комітету податкової та митної політики. Є кілька варіацій. Першу — амністія капіталу — суспільство не сприймає. Причини — накралися гроші — прокурорскі, суддівські, і куплять українську землю. Друга — всеукраїнське загальне декларування доходів. Тут зразу крик «бабушку в декларацію заженуть». Ми кажемо, що будуть винятки — люди пенсійного віку. Але ж у нас так складається, що люди пенсійного віку, якщо дивитися реєстри, і власники лексусів, і хтось чесно любить швидкість. Найбільш компромісний варіант — в нас є Державна служба фінансового моніторингу, в нас сьогодні зажимаються всі механізми фінансового моніторингу. Якщо ж ви працюєте з банком, він запитує у вас про джерело походження коштів. Суть питання: хочеш купити землю — не проблема, купуй. Покажи свій дохід, офіційно підтверджений. Механізм прописано. Але тут є проблема зі сторони депутатів ВР. Є декларація для народу, а є декларація родичів. Без легалізації доходу буде складніше. Але я не бачу в цьому проблеми.

Платежі будуть проводитись через банк. У вас гроші мають з'явитися на розрахунковому рахунку. Ви за кеш нічого не купите. Це для багатьох новина, бо дехто сидить в кеші багато років. Покладіть гроші в банк, банк вас запитає, подасть запит на державну службу фінансового моніторингу. Проведіть транзакцію, купіть землю, а ми потім запитаємо постфактум, проведемо постаудит, і будете доводити. Якщо хтось вважає, що підставна особа просто купить землю, — можна, але не довго. Ми ж не можемо зараз кошмарити і говорити про це. Коли я сьогодні аграріям кажу: «Хлопці, оті ваші чулки не зайдуть, ви їх не зможете легалізувати», то вони кажуть: «Я внесу фінансову допомогу своєму підприємству або збільшу статутний капітал як безПДВшну операцію, і зі статутного капіталу буду купувати землю». Супер! Звідки в тебе 20 мільйонів гривень? Він каже: «Мені подарувала теща». Супер! Заходь з цією схемою і купи землю. Так не можна, звісно. Але наша задача в тому, щоб гроші виходили з тіні.

Про ризики для громад після запровадження ринку

— Голова ОТГ стає найважливішим чоловіком в регіоні. Тому що більше немає корупційного держгеокадастру, влада на місцях в громаді вирішує, наповнення до місцевого бюджету — це їхня компетенція. Популісти кричать «Громади продадуть українську землю на місцях». Питання: «Було 10 млн га землі, 3 млн вкрали під різні схематози, у селах земрезерву запасу немає, пасовища порозорювалися, землі немає, що красти?» Відповідають: «Щось вкрадуть, щось знайдуть». Тоді Микола Сольський каже: «Давайте на лоб по 20 га». Вони говорять: «А як воно буде?». «Через аукціон Прозоро». Їхні аргументи такі - знайдуться багаті люди, які через аукціон запропонують кращу ціну. Кажу: «То що, не продаємо?». Відповідають: «А давайте зробимо мораторій. Ми будемо приватизовувати».

Я ризиків не бачу, я бачу плюс для розвитку територій. Конкуренція громад — це інвестиції, це якісний депутатський корпус, більше відповідальності, більше конкуренції.

Раніше говорили за геокадастр, 500 доларів тариф. Ми з Тарасом Висоцьким в яку область не приїжджаємо, починаємо з питання «Скільки коштує нині земля в геокадастрі?». Відповідають: «Було 350, ви прийшли, і стало 500. Нащо ви приїхали? Ми нормально жили, ви реформами підняли ціни, не можемо ні з ким домовитися».

Первинна причина в іншому. Були на телешоу Савіка Шустера, і кожен вважав за честь вийти за трибуну і сказати щось за свого діда, батька, прадіда, в якого була земля. Радянська влада «вичистила» це. 28 років незалежності, з них 18 — мораторію. Приходять люди і кажуть: «Давайте жити в рамках ринкових відносин». Відповідають таке: «Є корупційна рента. Ми розуміємо ці правила гри. Ми знаємо голову. Ми призвичаїлись. Ми знаємо що таке емфітевзис, що таке заповіт, знаємо ці всі речі. Не рухайте нас. Ми звикли, ми консолідували по 3 тисячі гектарів в емфітевзисі. Для чого? Відімруть ці люди, ми щось придумаємо, не рухайте нас». А інші кажуть: «А навіщо переплачувати?» Важко рухати речі, коли популісти, соціалісти вбивали в голову все життя інше, а ви приходите і кажете «а давайте як цивілізовані країни», а нам кажуть, що ми зрадники і хочемо продати рідну матінку.

Читайте також: Земуповноважений. Як Роман Лещенко захищатиме аграріїв, представляючи позицію президента

Тарас Висоцький, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

фото: Полтавська облдержадміністрація

Про тих, хто виграє і хто програє від запровадження ринку

— Програють ті, хто працював у тіні. Якщо пайовик погоджувався на готівкову оплату, то продати землю за готівку не вдасться. В законі зафіксована норма, яка передбачає тільки безготівкові розрахунки і підтвердження джерела походження коштів для купівлі. Таких, хто займався в тіні, у кого була не ринкова, а значно нижча (орендна плата), напевно, 30%. Розуміємо, що це підтягне орендну плату, тому короткостроково орендарі програють. У довгостроковому ефекті воно буде вигідно. У нас рідко рахують в довгу. У нас рахують, що оренда зросте до 100−150 доларів, а те, що ресурс, який ти купуєш за 2 тисячі, капіталізується до 5, це типу в майбутньому. Треба навчитися і бути впевненим у розрахунках на 5−7 років. Програють ті, хто продасть землю в перший період. У кого буде можливість почекати, там лібералізації чи просто більше часу, — продадуть її вигідніше.

Про те, де взяти фермерам гроші для купівлі землі

— Є розрахунки, які показують, що залежно від регіону, враховуючи, що підприємству потрібен замкнений цикл, площа під потужності для сушки, парку техніки, тваринництво, треба від 3 до 7 тисяч гектарів площі. Ми розуміємо, що 10 тисяч гектарів дуже швидко ніхто не закумулює. 15−20% пайовиків продадуть, решта будуть і далі здавати в оренду. Щодо ресурсів для купівлі, то на ці 15−20% є гарантування кредитів, є компенсація відсотків. Друге — частково є внутрішній ресурс, третє - ми рахували, що за умови викупу 15−20% земельного банку достатньо не зменшувати витрати на операційні потреби, не економити, я бачу виплату тіла кредиту за 3−5 років за рахунок прибутковості з цієї площі та економії на оренді. Обсяги кредитування зростають. Ринок аграрних розписок складає 19 мільярдів гривень за три роки. Найбільша проблема у підприємств до 100 га. Там є ідея запровадити фонд гарантування кредитів, який дозволив би отримати кредит під заставу ділянки, яку купуєш, і державні гарантії. Не обов'язково мати іншу заставу, інші обмежуючі фактори, які є при класичному кредитуванні.

Про інвентаризацію земель у громадах

— Громаді для цього треба вкласти по дві-три, хай п'ять тисяч гривень на гектар. Але оренда державних чи комунальних земель дає в середньому п'ять тисяч на гектар в рік. Разово інвестуєш, потім постійно це окуповується. Це вигідно, і я впевнений, що, з огляду на бюджет, кожна громада буде зацікавлена поставити це в пріоритет. Але серед населення громад є острах, що керівник громади, депутати — це ті, хто користується земельним ресурсом, зокрема, в тіньову, не інвентаризує, і якщо їм дати всі повноваження, тоді люди будуть без права, без нічого. Треба еволюціонувати суспільству, контролювати, переобирати.

Надходження до бюджету — треба запровадити єдиний податок з гектара, який об'єднає, зокрема, всі земельні податки, буде 3 чи 5% від НГО. Передбачається, щоб це вже запрацювало з 2021 року. Все залежатиме від мотивації керівництва громади вкласти в інвентаризацію кошти, а не приховувати. Наприклад, з півтора мільйона гектарів земель, які Держгеокадастр передав громадам у 18−19 роках в комунальну власність, довели справу до кінця, провели документацію десь на 340 тисяч гектарів. По решті — не можуть офіційно використовувати. Більшість використовується в тіні. У них немає можливості виставляти на аукціон. Ми будемо запроваджувати систему земельного моніторингу, щоб по кожній громаді кожен українець міг зайти і побачити — 1000 гектарів, 300 в тіні. Ми бачимо випадки, коли громади не чекають, самі зробили інвентаризацію землі. Навіть без додаткових ресурсів, методом обходу можна її сформувати, хоч і буде погрішність у п'ять метрів, але це вже буде картинка.

Читайте також: «Мастило» для підприємництва. Як завдяки бізнес-діалогам Широківська ОТГ збільшила доходи?