Захист землі: чому треба шукати альтернативу азотним добривам?

Кабінет міністрів України подав на розгляд Верховної Ради проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України № 5132, яким передбачено підвищення ставки рентної плати за транзитне транспортування аміаку в два рази, до 4,8 долара США. У той же час чинний тариф за транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані складає також 4,8 долара США.

Читайте також: Підприємства замовили 614,1 тис. тонн мінеральних добрив

Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» - єдине підприємство в Україні, яке транспортує магістральним аміакопроводом рідкий аміак від заводів-виробників. Як зазначає Всеукраїнська аграрна рада, підвищення ставки рентної плати призведе до зупинки видачі аміаку через роздавальні станції магістрального аміакопроводу, що спричинить різке підвищення цін на мінеральні добрива на внутрішньому ринку та вкрай негативно вплине на вітчизняних сільгоспвиробників. Українські аграрії будуть змушені купувати значно дешевші, а значить і менш якісні мінеральні добрива, що однозначно відобразиться на якості і ціні кінцевої продукції.

Замість того, щоб підтримати с/г виробників, як це роблять європейські країни, наша держава продовжує погіршувати умови їх роботи. Якщо агрохолдингам з іноземним капіталом це не «створює погоди», то для дрібних та середніх українських виробників таке нововведення «влетить в копієчку». Чи є альтернатива?

Рослини понад 95% поживних речовин накопичують не за рахунок родючості землі, наших зусиль і добрив, а за рахунок сонячного світла і складових частин води і повітря. Ефективність вирощування будь-якої культури залежить від якості грунту: чим родючіший грунт – тим стабільніший урожай. Для цього потрібно використовувати технології, які допомагають нормалізувати кислотність грунту, відновити мікрофлору та зробити доступними водонерозчинні компоненти живлення. Тому нашим основним завданням є не годувати землю, а створити прийнятні умови рослинам для фотосинтезу.  

Родючість ґрунтів в Україні знижується з кожним зібраним урожаєм, і цей незворотний процес не можна врятувати підвищеними нормами мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, які більш як на 70% залишаються невикористаними рослинами та забруднюють навколишнє середовище. Аграрій, який має в своєму земельному банку 300 га землі, щороку витрачає близько 1 млн грн на купівлю мінеральних добрив. Виробник витрачає чималі кошти, але прибавки урожайності немає, натомість це все негативно впливає на ґрунтову мікрофлору. Найнебезпечнішим у цьому процесі є накопичення у продуктах рослинництва нітратів, нітритів, залишків пестицидів, що є причиною виникнення багатьох важких захворювань.

Читайте також: Агрохолдинги не хочуть купувати добрива у монополістів — CHS

С/г виробники, які мають земельний банк 3-10 тис га і більше, можуть побудувати свій завод по виробництву біо-препаратів на основі бактерій для захисту та живлення рослин. Це дасть змогу не лише економити значні кошти, а в комплексі з внесенням органічних добрив відновити та зберегти наш основний ресурс – землю. Зокрема, для забезпечення 3 тис га землі такий завод буде коштувати $ 115 тис.

Рослина з допомогою тільки своєї кореневої системи не може взяти з ґрунту необхідні елементи живлення і вологи, але може виробляти цукри. З’єднавшись через клітини кореневої системи рослин, рослини і гриби утворюють грибо-корінь – мікоризу. Як відомо, площа поглинаючої поверхні мікоризо-утворюючих грибів у сто разів перевищує поглинаючу поверхню кореня рослини. Гриби отримують від рослин продукти фотосинтезу для свого розвитку, а взамін віддають воду і перетворені в доступну форму поживні речовини. Завдяки рослинному гормону – індолілоцтовій кислоті, яку продукують бактерії – рослини отримують додаткове живлення з раніше недоступних сполучень ґрунту. За рахунок цього кореневе живлення рослин збільшується в 15 разів.

Площа поглинаючої поверхні мікоризо-утворюючих грибів у сто разів перевищують поглинаючу поверхню кореня рослини.

Роман Лещенко, власник компанії «Агродар» з земельним банком три тис га, почав впроваджувати технології, які відновлюють родючість ґрунтів та планує частково або, де можливо, повністю відмовитись від внесення мінеральних добрив. «Колеги вважають мене диваком, але лише на власному прикладі мені вдасться переконати, що за цим майбутнє сільського господарства. Земля в буквальному сенсі «поїдає» органічні добрива, які ми зараз вносимо», - ділиться Роман Миколайович. Черкащина славиться хорошими чорноземами, але при невмілому господарюванні все може зійти нанівець. Неозброєним оком видно, коли земля, що «була чорноземом», зараз схожа на сіру безжиттєву масу, виснажену та зневоднену, в якій немає живої мікрофлори та мікроорганізмів.

Читайте також: "Зелена" їжа: що треба знати про органічне виробництво в Україні?

В мене виникає риторичне запитання: чи вирішить «ринок продажу-купівлі землі» дану проблему? Тому що навіть короткострокова оренда на 5-10 років під керівництвом безвідповідального орендаря, може призвести до втрати гумусу та руйнації структури грунту.

Є декілька рішень:

• Варто прийняти закон про покарання за зниження/втрату продуктивності ґрунтів, як, наприклад, у Китаї. Коли орендар чи власник, керуючись лише пріоритетом прибутків в короткостроковій перспективі, повністю руйнує структуру ґрунтів та мікрофлори землі. Така відповідальність має бути не лише адміністративною, а й кримінальною, тому що мова йде про майбутнє поколінь. У випадку остаточної руйнації ґрунтів може наступити період нестачі продуктів харчування, що призведе до реального голоду. Прикладом є ситуація у центральній Африці, де нерозумна вирубка лісів та необдумана меліорація призвела до зникнення частини сільськогосподарських ділянок. Внаслідок цього 40 % населення недоїдає та не має доступу до питної води.

   

• В Україні необхідно створити ефективні органи контролю. Зокрема, дана функція повинна бути надана об’єднаним територіальним громадам, що мають створити комісії, куди будуть входити: представники Держспоживслужби, наукові інституції, професійні представники місцевих громад, громадські активісти, галузеві асоціації, екологи та інші. Це має бути створення системи перехресного контролю. Прикладом є Італія, де за заводами по мінеральній воді обов’язково закріплені місцеві університети, державні санітарно-контролюючі служби та асоціації споживачів.

   

• Держава має затвердити програму продовольчої безпеки, де пріоритетом має бути органічне вирощування або використання комбінованих систем (внесення біо-препаратів та органічних добрив) у вирощуванні продукції. Крім того, важливою складовою є податкова політика, де переваги та дотації отримуватимуть виробники органічної продукції. Тому що це пов’язано не лише із питаннями збереження родючості ґрунтів, але має вплив на здоров’я людей та навколишнє середовище в цілому.

В наступній статті будуть запропоновані детальніші пропозиції для реформ в сільському господарстві.

фото: natnews.org