Вона – аналітик. Правила життя Олени Нероби, бізнес девелопмент менеджера компанії Maxigrain

Успіх жінок в агробізнесі має неабиякий вплив на розвиток галузі та економіки в цілому, а якщо подивитися глобально - є запорукою світової продовольчої безпеки. Згідно з прогнозними даними ООН, збільшення на 20-30% сільськогосподарського виробництва на жіночих фермах могло б призвести до зменшення голодуючого населення на 100-150 мільйонів осіб. Крім того, присутність жінок на керівних посадах в агрокомпаніях дозволило б організаціям збільшити операційний дохід на майже 50% (згідно результатів дослідження консалтингової компанії McKinsey «Жінки мають значення»).

Проте, відповідно до минулорічного дослідження становища жінок у сільському господарстві, проведеного науково-дослідницькою компанією Corteva Agriscience,  міжнародним виробником та постачальником насіння, засобів захисту рослин та цифрових рішень, представниці галузі по всьому світу стверджують, що зберігається розповсюджена гендерна дискримінація, яка створює перешкоди для їх здатності допомагати годувати світ. Гендерна дискримінація вважається жінками широко поширеною – показник варіюється від 78% у Індії, до 52% у Сполучених Штатах.

Компанія Corteva Agriscience є провідником теми гендерної рівності у світі і, зокрема, в Україні. Розуміючи позитивний вплив жіночої сили, компанія прагне внести гендерну рівність у нашу культуру, розуміючи позитивні наслідки досягнення гендерного балансу.

Тому Agravery.com у партнерстві з Corteva Agriscience, яка входить до найкращих компанії України за показником гендерної рівності, реалізує проект “ВОНА ЗБАГАЧУЄ ЖИТТЯ”, де ми розповідаємо про жінок, які працюють в різних професіях в агросекторі, як вони сприймають свою професію та як досягають успіху всупереч стереотипам.

Олена Нероба закінчила Київський національний економічний університет за спеціальністю «Фінансовий менеджмент» по якій пропрацювала 4 місяці. Починаючи з четвертого курсу, 12 років працювала в банківській сфері, після якої працювала чотири місяці у компанії з Прибалтики, що торгувала лампочками, які вироблялись по німецькій технології в Китаї. Потім почала працювати аналітиком зернових та олійних культур. Веде блог в фейсбуці, в якому пише про котирування сої та кукурудзи, твіттер Трампа, свого кота, нові туфлі та вино.

В аграрну аналітику я потрапила випадково. Ми з подругами періодично збирались аби пограти в настільні ігри. І одна з учасниць клубу сказала, що у них відкривається нове направлення в бізнесі і вони шукають людину. Я сказала, що я взагалі-то не дуже в агро, на що мені відповіли, що вони всі не дуже, тож треба спробувати. На той момент я працювала в банку, а банки в Україні почали стрімко закінчуватись.

Перші місяці роботи аналітиком я бігала з квадратними очима і не розуміла що відбувається. А що, пшениця буває різних класів? А це що, це соя, це так виглядає соя? Я виросла в місті і живу корову вперше побачила років у 25. Я не знала, що вони такі великі. Ні, я розуміла що корова дає молоко і не вважала, що батони ростуть на деревах, але я була цілковитою дитиною асфальту. І тому в мене досі такий непідробний дитячий інтерес побігати по полях, поїхати на елеватори, сісти за трактор. Я надихаюсь цим і розумію, наскільки це колосальний труд і наскільки це важливо. Тому поїздки у сільську місцевість приносять мені неабияке задоволення. Я бачу еволюцію українського села та аграрного бізнесу - від сохи до дрона - і я пишаюсь тим, що на сьогодні чимала частина наших сел співставні з європейськими.

Читайте також: Світлана Нікітюк: "Елеваторний бум" відбувається, бо бізнес втомився чекати від держави дотацій та кардинальних дій

Поки каблуками в поля не вийдеш – нічого не буде, а в мене ціла колекція спеціального взуття для полів. Завжди, коли я їду за кордон, я прошу вивезти мене в сільську місцевість. Я хочу подивитись, як у них там усе відбувається, щось взяти на озброєння, щось зрозуміти. Оскільки, коли сидиш перед екраном ноутбуку і бачиш просто цифри, ти можеш провести якісь кореляції між ними, вивести якісь закономірності. Але коли ти бачиш, звідки ці цифри з’являються, тобі легше розуміти, що відбувається і аналізувати їх. Ти розумієш, як себе ведуть агровиробники, починаєш розуміти їх психологію. Чому вони роблять так, а не інакше, чим вони керуються, приймаючи рішення. Ти цього не побачиш, просто сидячи перед ноутбуком.

Вже будучи аналітиком, я лише два рази чула від чоловіків, що агро – це не для жінок. Одного разу це було від потенційного роботодавця, а другий раз від колеги. Але я на це ніяк не відреагувала: хтось любить солодке, хтось кисле, а хтось вважає, що жінка не може бути аналітиком. Я теж не 100 доларів і подобатись усім не можу. Я вважаю, що чітка сегрегація між чоловіком і жінкою була потрібна, коли було розділення обов’язків. Хтось повинен таскати мамонта, а хтось підкидувати дрова, аби не згасло полум’я в печері. Наразі таскати мамонта вже немає потреби та і пелети до котла тепер подаються автоматично. Тому я не знаю, які функції може виконувати чоловік і не може виконувати жінка та навпаки. Окрім народження дитини звісно. Я бачила жінок в українському агробізнесі, які морально та розумово були сильнішими за багатьох чоловіків і навпаки.

Аналітика – це складання пазлу. Іноді ти його збираєш і тобі не вистачає якоїсь деталі. І тут з’являється новина, що дрони обстріляли танкер в Саудівській Аравії, нафта пішла догори і пазл склався. Робота аналітика заключається не в тому, аби передбачити ціну. Я не знаю, скільки завтра коштуватиме кукурудза. Я навіть не можу сказати, чи коштуватиме вона завтра $200 за тонну. Я можу сказати, які фактори впливають на те, що вона буде по $200 і які, що не буде. А завдання трейдера у тому, аби зважити ці фактори і прийняти рішення.

Аналітик не може бути трейдером, а трейдер аналітиком. Трейдер вже внутрішньо прийняв якесь рішення і, аби заспокоїти себе, він буде шукати новини, які підтверджують правильність його рішення. А от аналітик зібрав пазлик, подивився на нього зі сторони, покрутив його, помилувався їм, сказав, ой який в мене гарний прогноз, ой як він гарно збувається і пішов робити інший пазл, нічим не ризикуючи.

Якби в мене був кришталевий шар, я би не працювала аналітиком. Якби існувало щось, що могло б прогнозуватися із 100% точністю, не існувало б ринку. Адже ринок – це сутичка двох різних думок. Якщо усі впевнені, що ринок піде до гори, то ніхто не буде продавати, вони будуть чекати зростання. Ринку не буде. А безкінечно рости або падати нічого не може, завжди є люди, які вважають, що ось саме тепер ціна досягла свого піку чи дна.

Агробізнес – це не сферичний кінь у вакуумі, він існує як один із елементів інших бізнесів. Трейдинг – це лише одна сфера, де можуть жити гроші, які перетікають із однієї сфери в іншу в залежності від маржинальності та ліквідності. То всі біжать в біткойни, то всі вкладаються в золото, потім усі дружно переміщаються на ринок акцій, звідки так само дружно потім уходять. Тому треба на усе дивитись трохи ширше. Варто враховувати безліч факторів при складанні аналітичного звіту, але потім прилітає якийсь метеорит і все ламається, наприклад Трамп у твіттері свариться з Китаєм і усе летить шкереберть.

Читайте також: Штучне м'ясо, або чому і як відомий стартап «Beyond Meat» почав продажі в Україні

За моє життя це вже третя професія і немає жодної гарантії, що я не захочу змінити роботу на щось інше. Ніхто не може гарантувати, що я зараз вийду на вулицю і на мене не впаде метеорит. Але я люблю свою роботу. Я із задоволенням починаю і закінчую свій робочий день. Просто він в мене триває 24 години на добу.

Україна перестала бути похибкою у світовій статистичній карті виробництва. Ми ще не передова країна в агротехнологіях, але точно й не відстала. І рекордний врожай тому підтвердження. Мені дуже приємно, що є певний пул виробників, які можуть мені написати, аби порадитись, запитати, що відбувається в світі і що почитати, як оцінити, що посіяти на наступний рік. У них вже є розуміння, як вони це бачать, але вони хочуть оцінити ті речі, про які я пишу. І мені дуже приємно бачити цю еволюцію українських сільгоспвиробників. Мене радує, що вони вже знають, що таке чиказька біржа.

Страшно бути впевненим, що ти усе знаєш і не визнавати своїх помилок. Коли я була ще молодою 20-річною дівчиною, у мене була керівниця - вже зріла дама трохи за 40 із запаморочливою кар’єрою та неймовірним послужним списком. І я захоплювалась тим, як вона спокійно могла сказати, що чогось не знає, але дайте їй час і вона розбереться. Для мене це тоді було відкриттям, що можна визнати, що ти в чомусь некомпетентний. Тепер я це розумію та можу за кожну свою помилку сказати, що так, я не права.

В мене дитина зі мною на роботі, навіть мій кіт зі мною на роботі. Весь ринок знає мого кота. Сама по собі я людина мінімального комфорту, я можу спати на дивані в лаунж-зоні. Але я, як і усіляка мати, хочу дати своїй дитині максимально комфортні умови. Але мої бажання із моїми діями розходяться. Тому мій 12-тирічний син вміє готувати равіолі, пече кекси, розбирається у штучному м’ясі і може сам літати в інші країни за допомогою послуги супроводу. Він вже допомагає мені у роботі, зводить таблиці в екселі, вичитує новини, робить презентації. Йому довелось бути з дитинства самостійним, оскільки в нього були складні побутові умови.

Я буду любити свою дитину, ким би він не вирішив стати. Чи як вільний художник чи колонізатор Марсу він буде моїм любимим сином. Але у 18 років я припиню фінансування цього проекту і відправлю його у вільне плавання. Діти – це дуже дорога інвестиція. Я не сприймаю цю історію про стакан води. Це ж як треба любити воду, аби народжувати для цього спеціальну людину? Воду можна просто купити. Проте, я, як будь-яка єврейська мама, буду ходити десь поруч із судочком і питати «Нікітушка, ти поїв, а ти в шапці?».

Читайте також: Щасливі в агро. Історії людей, які знайшли справу за покликом

Найбільше здивування в аграрній сфері в мене викликають люди. Таких відкритих людей немає більше ніде, в жодному бізнесі. В мене за неповних чотири роки в агро близьких друзів, знайомих та просто людей, з якими цікаво, набагато більше, ніж за 12 років в банку. Там більш закрита тусовка, тоді як в агро тракторист може спокійно спілкуватись з власником якогось великого бізнесу. Досить часто влаштовуються заходи, на яких можуть бути власники великого бізнесу і агрономи та механізатори. І вони будуть спілкуватись на рівних. Це шалено відкриті люди. І я ніде більше не бачила таких людей. Всі дуже комунікабельні, усі вітають зі святами. А в банках все більш структуровано. Є тусовки для ТОПів, середня ланка спілкується між собою, а так, щоб це було масово, – такого немає. 

Мій рецепт успіху – це туфлі, син, кіт, вино та кукурудза по $220. Жартую. Жодних рецептів успіху насправді немає. Коли ми читаємо книги про успішні компанії і успішні кейси, ніхто не каже про 20 мільйонів неуспішних кейсів, які стоять за одним успішним. Усі кажуть, як потрібно робити, але ніхто не каже, як не потрібно. На мою думку, важливіше розуміти як не потрібно робити, адже таких варіантів значно більше.