Владислава Рутицька: Залучаючи кошти, у бізнесі ти отримуєш бонуси, а у владі боїшся "сісти" через відсутність коми

Коли Олексія Павленка змінив на посаді міністра аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий, ви збирались йти чи це було більш пізнє рішення?

- Ні, ми обговорювали із міністром формат роботи, задачі, що стоять, а також обговорювали, які плани будуть у майбутньому.

Чому ж тоді вирішили піти? Не домовились про спільне бачення ситуації?

- У нас нормальні робочі взаємовідносини. У міністра є бачення щодо команди, задач, на яких потрібно сконцентруватися. І із моєї сторони є бачення задач і проектів, які на сьогодні є актуальними і необхідними, щоб був розвиток галузі. Зокрема, це проект, який стосується безпеки нашої продукції та її якості. Масштабний проект, що поєднується із реорганізацією Держпродслужби. І друге - міжнародні ринки, позиціювання та переговори і можливість допомоги нашим компаніям. У доброму сенсі, лобіювання.

То спільної точки зору ви не знайшли?

- Ми ж продовжуємо співпрацювати.

Але ви ж усе одно поміняли формат. Радник - це вже не замміністра. 

- Я завжди вважала, що найголовніше - можливість ефективної й результативної роботи. Тож у кінці роботи це стало спільним рішенням.

А в якості радника які перед вами стоять завдання? Продовжувати проекти, які були початі чи просто консультувати проекти, за якими ви працювали?

- Я буду продовжувати працювати над проектами. Це той проект, про який я зазначала вище - пов'язаний із безпекою і якістю продукції. Сьогодні він уже має певну кількість партнерів - компаній, які залучені у створення, консалтинг і реалізацію. Ця концепція базується на автоматизації процесів, пов'язаних із впровадженням системи контролю безпеки і якості. Це веде до якісної роботи служби, бізнес-процесів та питань, що стосуються організаційної структури і нового документообігу між різними рівнями. Тобто від фермера до міжнародних структур, наприклад міжнародного епізоотичного бюро. Забезпечення прозорості при подачі документів. Можна було б провести аналогію з ProZorro, але концепції дещо відрізняються. Все це має привести до більш якісної роботі самої служби, захисту внутрішнього ринку, захисту і позиціонуванні на зовнішньому ринку, відстоюванні якості агропродукції.

Найцікавіше

В інтерв'ю Agravery.com Владислава Рутицька розповіла про те, що: 

1) рішення піти з посади заступника Тараса Кутового було спільним;

2) міністерство не мало гроші на якісні сервіси та необхідну аналітику під час підготовки документів до Асоціації з ЄС;

3) частина квот не закрита, бо вигідніше працювати з іншими ринками; 

4) виконавши такі високі європейські норми, можна отримати своєрідну перепустку на ринок інших країн;

5) багато кроків по реформуванню можна було б якісніше зробити, якби не було такої кількості обтяжуючих супутних документів або безпосередньої відповідальності.

А як щодо проекту по підтримці експорту, консультаційного центру в міністерстві?

- Так. Від великої кількості наших компаній є відповідні запити. І для наших компаній дуже важливо бути присутніми на різних ринка, мати можливість працювати B2B, знайти якісних партнерів у дистрибуції. Тому у Міністерства є завдання, що стосуються створення національної експортної стратегії. Основні її тези потрібно продемонструвати вже у четвертому кварталі 2016-го року.

Продайте, якщо зможете

Деякі наші співрозмовники серед учасників переговорів у різних країнах казали, що компанії часто не можуть чітко сформулювати, що саме вони хочуть. Ви з цим стикалися?

- В міністерстві я відповідала за питання експорту-імпорту та залучення інвестицій та фінансування. В рамках цього ми проводили роботу з профільними асоціаціями. Від них та від компаній-виробників ми завжди чули і отримували конкретні пропозицій щодо ринків, обсягів можливих поставок та переліку продуктів. Можливо через те, що завжди чітко запитували їх і давали зразок щодо необхідної і очікуваної інформації. Важливо якісно відпрацювати процес. Також, для прикладу, перший раз питання, що стосувалося квот, міжнародного підходу і того, як підготувувати відповідні документи, ми почали у той момент, коли я прийшла у Мінагропрод. Опрацювали велику кількість інформації по виробництву і присутності на ринках. Проаналізували документи, якими регулюється зона вільної торгівлі, квоти, що встановлені у рамках Угоди і статистику поставок. Аналіз ситуації та спілкування із виробниками показали, що ці питання потрібно допрацювати. Тим більше, що бачили стабільний та якісний попит із європейської сторони. Треба пригадати ті часи: це був кінець 2014-го, точніше, осінь - важка ситуація, коли необхідно було шукати вихід на нові ринки. Бюджет у міністерства скорочений, тож дозволити собі якісні сервіси та необхідну аналітику було неможливо. Тоді я перший раз звернулася за допомогою до компанії Baker & McKenzie, які допомогли нам сконсолідувати наших виробників і почати аналізувати дані, які стосувалися рівня виробництва останніх трьох років по групах товарів і по основним компаніям, що представлені на європейському ринку. Далі - інвестиції, які готові вкласти компанії у переобладнання, щоб зрозуміти чи випуск продукції залишиться на тому ж рівні, чи дещо збільшиться, якщо компанії переобладнають виробництво. Далі - скільки компанії очікують виробляти у наступні три роки, на які ринки вони орієнтуються: на внутрішній ринок чи зовнішній. Якщо зовнішній, то тоді який саме. Ми аналізували усю статистику, що стосувалася експорту: евростат. Аналіз ринку Европи щодо основних краін-постачальників подібної продукції. Таким чином ми отримали достатньо якісний аналіз. Коли партнери та донори побачили, що процес йде у відповідності до найкращих мінародних практик: до підготовки документів доєдналися ЄБРР та ФАО. Таким чином у нас з'явилися дуже якісні документи, які ми почали використовувати. До того часу ми провели аграрний діалог між Україною та ЄС. І, як відмітила тоді Єврокомісія, то був найкращий діалог за останніх п’ять років. У нас уже була чітка аналітична інформація, презентації і бачення високого рівня. Потім ми опитали усі Асоціації виробників, це тривало протягом 7-8 місяців. Далі, оновлений пакет ми, разом з МЗС та МЕРТ, відправили для розгляду в директорат Єврокомісії та почали процес узгодження по всіх позиціях. В наших пропозиціях була повна інформація по ринках, виробниках, аналізу геополітичної та геоекономічної ситуації. Це був саме той підхід, який імплементували ми (я і моя команда) для того, щоб представлення інформації відповідало міжнародному рівню, містило запити усього агросектору. Саме це привело до того, що по-перше питання по квтоах зрушилося “з мертвої точки”, та по-друге ми бачимо ріст експорту нашої продукції на ринку ЕС.

Зокрема аграрні квоти минулого року критикували через те, що по деяким позиціям вони були заповнені, а по деяким до кінця року залишились вільні обсяги.

- Це ринок - ряд продукції купують, на окремі види - попиту нема. Але одночасно діє принцип - щось продаємо, щось ні. По багатьом позиціям, наприклад, ринок Азії більш маржинальний. Тому наші компанії продають туди агропродукцію та отримують більше прибутків. Тобто, коли, наприклад, мені Єврокомісія говорила "подивіться, ви говорите ось про ці квоти, а ось ці не закриті. Ви спочатку всі закрите, а потім поговоримо про якесь збільшення". А я відповідала: навіщо виробникам закривати збитково якісь квоти, якщо на той момент вони можуть отримати більшу маржу на інших ринках? Тобто, так, ваш меседж ми приймаємо, але зі свого боку у нас є не менш достойна відповідь. Другий момент: припустімо, ми виробляємо цю продукцію. Але її об'єм не такий великий, щоб компанії хотіли чи могли експортувати. Як приклад баранина: у нас попит навіть внутрішнього ринку не закритий. Немає необхідної кількості стада, яке ми могли б не лише на внутрішній ринок пропонувати, а й на зовнішній. Третє: у ЄС немає нетто-попиту. Тобто квота значиться, є певна цифра, але немає попиту із боку їхніх дистриб'юторів і рітейл-мереж, які б хотіли знайти такого виробника у нас. Тобто потрібно враховувати не лише юридичний “ок”. Треба розуміти поточні зміни, які показують тенденцію. На щось є дуже великий попит і, повірте, потенційний попит на багато позицій у ЄС у рази більший. І ми могли б поставляти туди більше. Саме тому ми завжди вели себе дуже активно й жорстко, щоб змінити поточну ситуацію і допомогти нашим виробникам. Одна з наших головних вимог - захист національного виробника!

Крім того, постійно пояснювали, чому із нами потрібно працювати. Я наводила цей приклад завжди у Європі: наші компанії купують ваші засоби виробництва. Наприклад, насіння, ЗЗР, генетику тварин, вакцини, техніку, вантажівки, обладнання на елеватори, в тому числі портові, переробне обладнання. Це ж також і робочі місця і ВВП країн і податки. Українські виробники все це купують, а у свою чергу продають продукт, який поставляють у 190 країн світу. Тобто це той win-win, який є між нашими країнами. Тобто ми не пропонували ті позиції, що не користуються попитом - який сенс?

Якщо подивитись зі сторони, досить багато з'явилося компаній, що почали себе позиціонувати, як виробники для ринків ЄС. Це, здебільшого, йде мова про органіку, овочі. На вашу думку, чи стимулювала малий і середній бізнес зона вільної торгівлі?

- Насправді, це стимулювало й створило у них дуже правильне розуміння. Це все ж таки близький до нас ринок, дійсно об'ємний - кількість споживачів більше 500 мільйонів. У той же момент, якщо виробники експортують на цей ринок, то це означає автоматичну відповідність міжнародним вимогам. А це у рази полегшує позиціонування або виходи на ринки других країн, які такі ж вимогливі. Тобто автоматично, виконавши такі високі європейські норми, можна отримати своєрідну перепустку на ринок інших країн. Такий принцип ми використали у Китаї під час переговорів по ринку молочної продукції. Ми якраз закінчували повністю сертифікацію й перевірки по компаніях, щоб отримати європейський доступ. І коли, рік тому, я приїхала до КНР, то показувала це і говорила: ми вже майже постачаємо у Європу, тобто, фактично, відповідаємо світовим вимогам, тож давайте будемо поставляти молочну продукцію й до вас.

Які позиції ви ще обговорювали в Китаї?

- Ми обговорювали всі позиції. Я завжди згадую це спілкування. Це була міжурядова підкомісія з питань сільського господарства найвищого рівня. Я сиділа із великим листом, де було перераховано усі види нашої сільськогосподарської продукції. Як список покупок. І по кожному параметру кажеш: а ось це ми можемо до вас поставляти? У нас такі параметри по виробництву, ми постачаємо у такі країни, тут відповідаємо таким сертифікатам. Давайте будемо вирішувати ситуацію із вами.

Україна реекспортує борошно через Північну Корею у Китай, але, як говорять виробники, не має шансів через документацію і китайські особливості постачати напряму. Яка там проблема?

- Усі питання розглядаються через призму економічних та політичних квот. У якийсь момент потрібно більш відповідально підходити до питання укладення сертифікатів, обміну відповідною документацією. Я вірю, що із Китаєм, як і з іншими країнами, можна буде налагодити пряму співпрацю..

Чому важлива національна експортна стратегія? Щоб виробники могли орієнтуватись: "решта продавців, що продавали на цей ринок, тепер перейшли на інший. Значить у мене там є можливість. Я, можливо, виробляю менше, але, у всякому випадку, можу працювати із цим ринком. Маржа мене ця влаштовує". Тобто оця відверта розмова із сектором, із асоціаціями, виробниками потрібна для того, щоб наша галузь мала змогу використовувати свої можливості.

Чому стільки часу йдуть переговори про зону вільної торгівлі із Ізраїлем?

- Ізраїльський ринок дуже добре захищений. Вони мають дуже чіткі і жорсткі елементи регулювання. В Ізраїлі добре працює загальновідома система військової безпеки і в торгівлі та виробництві вони також дотримуються правила, коли внутрішній виробник має пропонувати продукцію. І те, що він виробляє, має бути достатньо і для внутрішнього ринку, і для експорту. І саме тому, коли вони входять у переговори про зону вільної торгівлі із однією стороною, то вони більше базуються на своєму захисті, захисті своїх споживачів. Нам важливо аби український товаровиробник був захищеним та отримав свою вигоду в разі відкриття Зони вільної торгівлі між двома країнами. Окрім того, нам важливо опрацювати питання щодо ступеня лібералізації внутрішнього ринку України з визначенням чутливих груп товарів, які потребують захисту від конкуренції з боку товарів, походженням з держави Ізраїль

Які продукти, у першу чергу, Україна може постачати в Ізраїль?

- У першу чергу зернові. Ми туди постачаємо приблизно половину усіх зернових, які купує Ізраїль. Тобто, якщо говорити алегорично, половина маци, яка там виробляється, готується із українських зернових.

Шукати лідера

Ви працювати з трьома міністрами. Які враження?

- Так, було три команди. Кожному із трьох міністрів я говорила: дайте мені свободу дій, і я покажу результат. Я ціную свій час і інших, тому для мене важливо бути успішною й результативною. Я з командою зробила ряд проектів, які мають значення в загальнонаціональному масшттабі. Окрім того, впевнена, ви помітили, що навіть візуально ми змінили міністерство. Консультативний центр був на кшталт мрії у перші місяці моєї роботи, а зараз це один з головних інформаціних центрів з питань експорту. Крім проектів по експорту та стратегій розвитку, про які я вже говорила, ми робили якісні проекти з фінансування, як, наприклад, аграрні розписки, які до нас існували три роки і без ніякого результату. Коли за півроку ти готуєшь проект на 400 млн євро з ЄБРР, це мій особистий рекорд. Якби я в компанію затягла такі величезні гроші, то отримала б величезний бонус. А коли ми підписували документ із другими замміністрами, я переживала, щоб хоч би все було правильно юридично, аби не дай Бог не сісти на 5 років. Просто через те, що десь не вистачає коми.

Я вважаю, що реформи залежать від лідера, який має бажання щось змінювати і готовність брати на себе відповідальність. Питання, які ви мені задали на самому початку, вони ж хвилювали всіх і якби я була якоюсь іншою, мене мало хто питав би "чому?" або "я пішла або мене "пішли". Бо був результат, якого хотілось досягти. і я досі чую слова подяки за роботу на найвищому рівні.

Але ж чому, наприклад, два роки не можуть завершити реформу Держпродспоживчслужби?

- Я вважаю, що проблема - велика кількість надлишкових документів, які обтяжують прийняття того чи іншого рішення. Тобто колись там Мінекономіки пропонувало революційні методи гільйотини - коли ти збираєш частину документів, та просто скасовуєш. Багато кроків по реформуванню можна було б якісніше зробити, якби не було такої кількості обтяжуючих супутних документів або безпосередньої відповідальності, що колись була записана. І ти що не зроби - постійно в цьому колі. Але у нас є приклади державних компаній, куди прийшли якісні команди і котрі змогли переадаптувати їх до нових міжнародних норм.

Які вам особисто подобаються?

- Нафтогаз і Укргазвидобування. Подивимося ще що буде із Укрпоштою. Або ще Державне агенство з рибного господарства.

Як ви думаєте, чому із “Укрспиртом” ніяк не розберуться?

- Відверто? Якщо ми говоримо про компанію, що є державною і повинна забезпечувати прибуток, то тоді ми маємо розуміти, які механізми ми можемо дати їй. Має бути чітка орієнтація: якщо ми виходимо на зовнішні ринки, значить, ми отримуємо ряд механізмів для ефектвиної роботи. Ми дивимося на ситуацію з боку внутрішнього ринку, і так крок за кроком. “Укрспирт” ми хочемо залишити якоюсь старою держкомпанією і одночасно вимагаємо, щоб він приносив великі прибутки. Треба визначатись.

Було багато розмов про те, з ким ви йдете в політику. Ви визначились?

- Давайте повернемось до цього питання восени.

Говорять, що ви вже зупинились на Аграрній партії.

- Я не буду зараз уточнювати.

Наталія Гузенко

фото: приватний архів Владислави Рутицької