Віктор Белінський: Отримувати понад 8 т молока з голови в рік можливо тільки при стійловому утриманні

ГС "Всеукраїнська Аграрна Рада" та Agravery.com продовжують проект “Обличчя аграрної України”, де ми розповідаємо про тих людей, які кожного дня забезпечують нас та весь світ продуктами.​ Україна – один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають, як правило, або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів.

Фермерське господарство «Альфа» – передове сільськогосподарське підприємство у Золочівському районі Харківської області. На 10 тис. га вирощують продовольчі та кормові культури, розвивають ВРХ. Під озиму пшеницю відведено 3500 га, під кукурудзу – 3000 га, під соняшник – 2000 га. Господарство «Альфа» є надійною опорою громади: ремонтує дороги, допомагає школам і дбає про місця дозвілля для людей.

Підбиваючи підсумки року, які досягнення можете виокремити?

- Цьогоріч ми зайняли перше місце у Золочівському районі за рівнем урожайності зернових. Соняшника зібрали 35 ц/га, кукурудзи – майже 100 ц/га у сухому зерні, пшениці – 68 ц/га і гороху – 35 ц/га. Друге досягнення полягає у тому, що нам вдалось у короткі строки ввести в дію потужну газову зерносушарку від американського виробника. Це наша третя сушарка,  продуктивність якої більша, аніж у разом узятих двох інших. Вона за добу сушить від 700 до 1000 т зерна. Тепер ми цілком застраховані від погодних негараздів. До сушарки також встановили якісний охолоджувач зерна від харківського заводу «Сокол». Нам також вдалось досягнути показника 8750 кг молока на одну фуражну корову в рік.

Усі розуміють, чим фермер зайнятий у сезон. А що найбільше турбує сільгоспвиробника взимку?

- Зараз ми готуємось до наступного сезону. Перш за все, потрібно реалізувати зібрану продукцію та заготувати мінеральні добрива. З обома пунктами у нас є проблеми. Ми відправляємо нашу продукцію до портів залізницею. Однак в Україні не вистачає вагонів і тяглової сили. Ми навіть замислювались над тим, а чи не купити нам власні вагони? Ускладнює ситуацію також те, що закрили нашу товарну станцію Одноробівка.  Вона довгий час слугувала пунктом реалізації і навантаження зерна, оскільки на станції стоїть елеватор. А з 1 серпня її визнали малоефективною, як і багато інших подібних станцій. Щоб відкрити її знову, Укрзалізниця має присвоїти їй статус маршрутної. Для цього ми, зокрема, модернізували процеси навантаження зерна. Однак уже два місяці не можемо вирішити питання про одержання цього статусу.

Крім того, блокуються поставки добрив з-за кордону. Водночас українські добрива на світовому ринку коштують дешевше, аніж всередині країни. У нашому господарстві досі не заготовлено ані тонни аміачної селітри. А нам її потрібно 2000 т. Окрім цього, вартість доставки товару на порт зараз становить третину від ціни за тонну зерна. Так за доставку кукурудзи ми заплатили 1350 грн. Також подорожчало горюче – 32 грн./л.

Куди експортуєте зернову продукцію?

- Половина наших контрактів – валютні з іноземними компаніями. Працюємо також із українськими зернотрейдерами. Наше зерно продається в Іспанію, Єгипет, Сінгапур, арабські та азійські країни. Продукція «Альфи» дійшла навіть до Китаю. Ми постійно моніторимо ціни. Відповідно, де вони вищі, туди й намагаємось продавати зерно.

За якою технологією працюєте?

- Ми працюємо в зоні «ризикованого землеробства». Останні кілька років нам дошкуляють високі температури. Наприклад, торік ми не могли провести оранку. Оскільки земля була настільки суха, що навіть плуги ламалися. Натомість ці кліматичні умови дозволяють нам проводити тільки три-чотири рази на рік обробіток проти бур’янів і хвороб. Ми пробували різні технології обробітку ґрунту, але зупинились на класичному. Під пшеницю – дискуємо, під інші культури – оремо. Цьогоріч поповнили парк техніки трьома німецькими комбайнами Claas і двома тракторами John Deere.

Як розвиваєте молочне скотарство у господарстві?

- Наша ферма має статус племінного заводу. Це означає, що ми повинні щороку продавати певну кількість племінних теличок,  одержувати відповідну якість молока та дотримуватись інших вимог. Як я кажу, бути рядовим дуже просто, а от бути лейтенантом – складніше. У нас 300 фуражних корів української чорно-рябої молочної породи. Усі утримуються на прив’язі у стійлах. 10-15 років тому ми ділили рік на стійловий і пасовищний періоди. Це припустимо для річного надою 5-6 т на голову. Отримувати понад 8 т молока з голови в рік можливо тільки при стійловому утриманні. Адже надої залежать від корму. Тварина не може спожити його 100 кг за добу для більшої продуктивності. Вона з’їсть 30-50 кг, але такого корму, що за поживними якостями забезпечить 8-10 т молока на голову в рік. Знаю, що у Європі практикується пасовищний спосіб утримання, але він більш придатний для м’ясних порід.

У нас є свій невеликий комбікормовий завод. Ми самостійно заготовляємо сінаж і силос. Зокрема, люцерновий сінаж здаємо на лабораторний аналіз закордон, щоб переконатись у його якості. Закуповуємо тільки білково-вітамінні добавки. Зараз ми отримуємо 22,5 л молока на голову. Влітку – більше. Наступного року прагнемо досягнути 9 т молока річного удою на голову.

Хто купує у вас молоко?

- Ми здаємо молоко вищого ґатунку на Харківський молочний комбінат від PepsiCo. Високу якість молока забезпечує безконтактне доїння у молокопровід та послідовна його подача у холодильник. Після доїння інформація про результати поступає до програмного забезпечення на комп’ютері. На фермі працює електронна система управління кліматом. Завдяки їй у нас завжди підтримується свіже повітря, достатня кількість світла тощо.

Звичайно, хотілось би підвищення закупівельних цін на молоко. На жаль, виробники сировини для кожного окремого заводу погано між собою об’єднані. Відтак боротьба за підвищення ціни виявляється неефективною. Тому я змирився із цим, і задоволений, що вчасно отримую кошти за свою продукцію.

Ви розвиваєте як рослинництво, так і тваринництво. Скільки усього робітників залучено у господарстві?

- Землі нашого господарства розташовані на території восьми сільських рад Золочівського району.  По-перше, у нас 2000 пайовиків. По-друге, у господарстві постійно працює 170 осіб. Своїх робітників ми забезпечуємо пільговим харчуванням. Пайовикам допомагаємо обробляти городи. Вчасно розраховуємося із людьми грошима або товаром.

Як підтримуєте ті села, де є землі господарства?

- Зараз найбільша проблема в регіоні – сильні заметілі. Поки ми проводимо це інтерв’ю, мої чотири трактори зі спеціальними відвалами розчищають від снігу дороги. Сьогодні ми супроводжували швидку допомогу, яка пробиралась до породіллі. Протягом усього дня відповідаю на телефонні дзвінки, і ми визволяємо людей зі сніжного полону. Третій рік поспіль вкладаємо кошти в ремонт доріг. У нас є своя дорожня бригада, асфальтний каток, відбійні молотки та інші необхідні інструменти. Відремонтували дорогу в селах Одноробівка, Олександрівка і Лютівка.

Ми підтримуємо школи, які розташовані в межах сіл господарства. Робимо там ремонт, здійснюємо шефську допомогу. На прийдешні свята закупили для п’яти шкіл і шести дитсадків майже 1000 подарунків. У центральному офісі для малечі відбулась вистава з подарунками. Cвоїми автобусами привезли на свято близько сотні дітей. Наше господарство утримує власну футбольну команду: оплачує роботу тренера, закуповує приладдя, форму, транспорт, доглядає за футбольним полем тощо. Команда уже другий рік стає чемпіоном району. Нещодавно в селі Одноробівка навпіл за кошти Золочівської ОТГ і ФГ «Альфа» відкрили хокейну площадку. Влітку на її місці буде волейбольний майданчик. Нещодавно відбувся перший турнір району з хокею. Зрештою цей же парк п’ять років тому побудували за нашої підтримки. Там є лави, сцена – усе для проведення різних свят. У теплу пору окрасою парку є фонтан з кольоровим підсвіченням. За нашими підрахунками ми щороку вкладаємо близько 2 млн. грн. у соціально-економічний розвиток.

Які правила успіху для себе виокремили за 26 років у агробізнесі?

- В сільському господарстві не існує дрібниць. Агроном у полі – як лікар для людини. Він має його ретельно обстежити, підібрати живлення і ЗЗР. Потрібно іти у ногу з часом, не можна економити на технологіях. Грамотне управління і наполеглива робота на результат приносять успіх.

фото: приватний архів Віктора Белінського