В уряді розглянуть критичну ситуацію на «Одеському припортовому заводі»

Про це повідомив Микола Синиця, екс-керівник ОПЗ, на своїй сторінці у Facebook.

«Те, що відбувається на ОПЗ мене як його колишнього керівника, не може не хвилювати. Свого часу нам було дуже непросто достягти стабільності виробництва й економічного зростання. Але, завдяки виключенню корупційної складової при закупівлях й повної відмови від так званих „відкатів“, вдалось акумулювати біля 100 млн грн, і, за розрахунками нашої команди, на період весни-літа 2021 року такі кошти мали б скласти близько 250 млн грн», — написав Синиця.

Так, за його словами, відомо, що 80 млн нібито «боргу» було виплачено ТОВ «Фактор Сенс». Ще 30 млн грн було виплачено якійсь юридичній компанії за якісь юридичні послуги. 85 млн грн виплачено за «транспортування газу» фірмі-прокладці, яка паразитує на постачанні газу по трубі довжина десь 8000 метрів. Не кажучи вже про те, що транспортування газу за давальницькою схемою має оплачувати давальник.

«Для порівняння, у 2020 році наші юристи довели в судах різних інстанцій необґрунтованість позовів до ОПЗ на суму понад 480 млн грн, зате отримано судове рішення про стягнення з ТОВ „Енергетичний еквівалент“ на користь заводу заборгованості у 108,9 млн грн. Прибуток „Одеського припортового заводу“ за 9 місяців 2020 року склав 92,2 млн грн у порівнянні з 122,1 млн грн. збитків за аналогічний період 2019 року», — додає екскерівник.

Крім того, це вже друге припинення роботи ОПЗ за останні три роки: в серпні 2019 року завод відновив виробництво карбаміду і аміаку після більш ніж річної паузи, чому допоміг контракт на давальницьку сировину (газ) з приватною «Агро Газ Трейдинг». Поширювана інформація, буцімто «Агро Газ Трейдинг» відмовився від виконання своїх зобов'язань за договором, є, щонайменше, неправдою — компанія пропонувала нинішньому керівництву ОПЗ переглянути вартість переробки давальницької сировини.

«Фейковими є й розповіді про незадовільний стан виробничого обладнання й необхідність капітального ремонту. Нашою командою були створені всі умови для закінчення ремонту ще в квітні 2021 року. Частина обладнання була замовлена і оплачена, частина була встановлена на виробничі ділянки, для оплати нового устаткування було акумульовано близько €400 тис. Скажімо, замовлене нами устаткування для другого агрегату потужністю 50 тис. тонн товарного аміаку в місяць за ціною 42 $/т давало б щомісячно $2,1 млн. Але у нового менеджменту руки до другого агрегату так і не дійшли», — стверджує Микола Синиця.

Разом з тим, фінансовий план на 2021 рік, який мав бути затверджений в кінці 2020 року, донині так і не прийнятий. Звісно, якби свого часу встигли б його узгодити, наступники ним би користувались.

Зауважимо, що влітку 2021 року переможцем конкурсу на постачання газу за давальницькою схемою стала маловідома сінгапурська (а насправді — з стовідсотковими російськими засновниками і капіталом) компанія Dachex Shipping Pte. Ltd., яка тепер відмовляється підписувати контракт і вимагає від заводу повернути $100 тис., виплачених в якості забезпечення. За якими критеріями наглядова рада і правління ОПЗ обрали компанію, яка не має ліцензії на поставку газу на території України? Раніше наполягали на тому, щоб в конкурсних умовах обов'язково були прописані досвід з продажу карбаміду та наявність законтрактованих обсягів газу. І заставна сума дорівнювала мільйон доларів.

«Наскільки відомо, менеджмент ОПЗ в особі в.о. директора й семи членів правління АТ прийняли рішення реанімувати з 1 жовтня виробництво шляхом переведення заводу з 5-денного робочого тижня на 3-денний. Чим вони козирятимуть на засіданні Комітету з питань економічного розвитку. Але ж це не врятує ситуацію», — вважає екскерівник ОПЗ.

Наприклад, лише в США за останній рік введено в дію 4 аналогічних заводи, ще 2 мають ось-ось добудувати. Тобто, фахівці ОПЗ не пропадуть, чого не скажеш про українську галузь мінеральних добрив, під загрозою фінансова та екологічна стабільність цілого регіону. До речі, якщо завод перейде на трьохденний робочий тиждень, чи буде переглянута зарплата вищого керівного персоналу? Адже за підписаним з наглядовою радою АТ контрактом директор отримує 650 тис. грн на місяць, сім членів правління АТ — по 320 тис. грн на місяць.

«На 1 жовтня заплановані збори акціонерів АТ „Одеський припортовий завод“, на яких будуть затверджувати погоджених Кабміном нових членів наглядової ради, троє з них також повинні отримувати зарплату, про розмір якої можна лише здогадуватись, відштовхуючись від наведених вище цифр. У цій ситуації, що виникла з вини безвідповідального діючого менеджменту ОПЗ, сподіваюся, що керівництво нашої країни дасть оцінку некомпетентним діям керівників на усіх рівнях й не дозволить розтринькати безцінний капітал — професійний колектив, а також розбазарити надбання народу України — „Одеський припортовий завод“», — підсумував Синиця.

Нагадаємо, уряд погодив кандидатів наглядової ради ОПЗ.