Уперед за ліцензією: як аграріїв без палива залишили (+опитування виробників)

Не встигли аграрії оговтатись від здорожчання цін на паливо, яке, як раніше писав Agravery.com було спричинене скороченням поставок з Білорусі, як в Україні розпочалась боротьба із тіньовим ринком нафтопродуктів, що може залишити аграріїв без ємностей для зберігання палива. З 1 липня 2019 року вступає в дію закон 481/95-ВР, згідно з яким вводиться обов’язкове ліцензування усіх етапів виробництва, зберігання та реалізації паливно-мастильних матеріалів, а також ставляться нові вимоги до обладнання та роботи акцизних складів. За словами генерального директора консалтингового агентства "А-95" Сергія Куюна, цей закон планували запровадити ще декілька років тому, але через супротив усіх тіньових гравців його прийняли лише у минулому році: «Він направлений на відбілення ринку нафтопродуктів, про це також свідчить символічна ціна за ліцензію, яка становить менше 1000 гривень».

Чому це проблема для аграріїв?

Але для аграріїв це рішення стало шоком, оскільки їх паливні ємності потрібно терміново ліцензувати, аби не платити штраф, який за словами керуючого партнера «Crowe audit & accounting Ukraine» Ольги Богданової становить 500 тисяч гривень. Але тут постає проблема, оскільки за словами директора кооперативу «Пуск» Олександра Буюклі, ці ємності у багатьох господарствах діють ще з радянських часів і документів на них у господарства немає. Окрім того, багато з них не відповідають сучасним стандартам, тому на них просто неможливо отримати ліцензію. «Перш ніж отримати папери на ці ємності – потрібно довести, а власне звідки ці резервуари в тебе. А з часів розвалу СРСР ця ємність вже давно списана. Її в тебе по документах немає. І заправки в тебе по документах теж немає», - говорить він. Із ним також погоджується Денис Сергієнко, співвласник господарства «Лебідь-Агро». За його словами 90% сільгоспвиробників мають саморобні ємності для зберігання палива і відповідно отримати на них документи вони не можуть. Цю інформацію підтверджує також Ольга Богданова, згідно даних якої із 118 опитаних сільгоспвиробників 97 господарств заявили про неготовність отримати ліцензію у зазначений термін.

Читайте також: Лінія захисту: як боронити рослини у травні-червні

Навіть для агрохолдингів, чий документообіг контролює цілий підрозділ таке нововведення стало неприємною несподіванкою. «Адаптація до нових стандартів у такі стислі терміни дійсно є дуже стресовою для агровиробників», - стверджують у прес-службі агропромхолдингу «Астарта-Київ».

Як її вирішити?

Для того, аби не отримати штраф – необхідно привести своє господарство в порядок відповідно із вимогами законодавства. «Тут жодних нових документів непотрібно. Ти маєш взяти ті документи, які законодавство потребувало до цього і надати їх перевіряючому органу і тобі дадуть ліцензію. А якщо в тебе немає цих документів, то їх треба отримати. Для цього потрібно ліквідувати ті проблеми, які не дозволяють господарству легалізувати ці об’єкти», - розповідає Сергій Куюн. Загалом, аби аграрію отримати ліцензію на резервуари для палива він має надати документи про право на власність або договір оренди земельної ділянки, на якій знаходяться ємності. Також необхідно мати акт введення в експлуатацію об’єкту та дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки. «Покажи документи на землю, паспорт на резервуари, відповідним чином їх зареєструй, протестуй, пройди держспоживстандарт, підтвердь безпечність цих ємностей і працюй собі далі», - стверджує Леонід Косянчук, президент Асоціації операторів ринку нафтопродуктів. А за словами Ольги Богданової, акти введення в експлуатацію є обов’язковими для отримання ліцензії лише з 2022 року. Тоді як наразі вони непотрібні. Тим паче, що цей акт доволі важко отримати і у більшості аграріїв його немає.

Аграрії просять відстрочки

Сільгоспвиробники здебільшого не проти пройти це ліцензування, але їм потрібен на це час, адже вони чисто фізично не встигають оформити усі документи до зазначеного терміну. Окрім того, проблема погіршується ще й тим, що ліцензування вводиться саме у розпал сезону. «Ми просимо відтермінувати введення цих ліцензій, або штрафних санкцій хоча б до початку 2020 року. За цей період ми б встигли підготувати усі документи та провести ліцензування», - стверджує Олександр Косенюк, заступник директора ПАП «Соколівка». Також на його думку було б цілком доречно зазначити, якого саме об’єму сховища підпадають під ліцензування, адже фермер, який має до 500 гектарів і володіє сховищем на декілька тисяч літрів має проходити таке саме ліцензування, як і ті, хто володіє значно більшими ємностями.

Читайте також: Гра стандартів: які зміни чекати ринку пшениці?

За словами Ольги Богданової, перемовини про відтермінування вступу в дію цього закону або хоча б штрафів вже йдуть, проте великих сподівань на це у експерта немає, оскільки наразі депутати Верховної ради дуже неохоче голосують: «Тому я раджу не втрачати час та вже зараз починати готувати свої сховища до ліцензування».

Що думають про цю проблему сільгоспвиробники?

Олександр Буюклі, виконавчий директор кооперативу «ПУСК»

- Ці нововведення створять аграріям велику кількість проблем, оскільки площадки для зберігання палива не завжди зареєстровані чи взяті в оренду. Не завжди паливні ємності відповідають вимогам через те, що багатьом господарствам вони дістались ще від колгоспів при розвалі Радянського Союзу і документів на них у багатьох просто немає. 

Також у багатьох сільгоспвиробників виникає питання, чому ми платимо усі податки, акциз, а нам створюють додаткові проблеми? Ми це паливо не продаємо, а використовуємо для власних потреб. Чому ми маємо оформляти таку кількість документів? Введення у дію цього ліцензування досить негативно відобразиться на загальному настрої усіх аграріїв.

Це може вплинути на збирання сільгоспкультур. Якщо пшеницю аграрії зберуть ще до вступу в дію цього закону, то соняшник, сою, кукурудзу та цукрові буряки вже будуть збирати після вступу в дію цього закону. А це досить велика кількість робіт. А потім ще осіння посівна, обробіток ґрунту і як це усе зробити, якщо в тебе немає ємностей для зберігання палива – я не знаю. Вивантажити паливо нема куди, купувати його з коліс – важко. Якщо машина приїздить раз на тиждень, а тут вона затрималась на три дні, особливо в момент збирання, то це катастрофа. Це величезні втрати. Зерно сиплеться, комбайни простоюють, а тут ще й дощ пішов. Це колапс. Аграріям потрібен певний перехідний період для того, аби підготуватись до ліцензування. Адже, я впевнений, перевіряючі органи знайдуть за що накласти штраф на аграрія. Це у свою чергу створить передумови для корупції. У когось виникла ідея як «зняти» з аграріїв грошей, оскільки у них немає ємностей для зберігання палива, які відповідають сучасним стандартам. Вони купляють паливо у розмірі близько 100 тонн. Заправки працюють там ще з радянських часів. Та це ж готова схема. Тільки їдь і штрафуй.

Василь Мороз, керівник аграрного напрямку компанії «Епіцентр К» 

- Наш агрохолдинг готовий виконувати норми законодавства та законні вимоги органів ДФС. У тому числі, щодо ліцензування паливних складів. Втім, введення відповідної норми напередодні жнив створить додаткові проблеми для агровиробників.

Тому наші підприємства подали офіційні запити в ДФС з метою отримання індивідуальних податкових консультацій щодо необхідності оформлення ліцензій сільгоспвиробникам, які використовують паливо-мастильні матеріали виключно для власних потреб. Наразі чекаємо на офіційне роз’яснення.

Читайте також: Q&A: як держава вчитиме фермерів отримувати фінансову допомогу

Разом з тим, ми підтримуємо та розуміємо незворотність процесів із легалізації вітчизняного ринку пального. 11 наших об’єктів наразі проходять відповідне технічне переоснащення, після завершення якого ми отримаємо сучасні заправні станції із оновленим обладнанням, що будуть відповідати найвищим стандартам якості.

Прес-служба агропромхолдинга «Астарта-Київ»

- Адаптація до нових стандартів у такі стислі терміни дійсно є дуже стресовою для агровиробників. Ліцензування паливних сховищ передбачає процедуру подання і розгляду значного пакету документів по кожному об’єкту -  і все це прямо перед початком жнив. Звичайно, це ставить під загрозу вчасне забезпечення агрофірм паливом. Ми вважаємо, що доцільно розглянути відтермінування введення в дію такого ліцензування до наступного сезону, що дасть змогу аграріям вчасно та правильно підготуватися.

Олександр Косенюк, заступник директора ПАП «Соколівка», участник Всеукраїнської Аграрної Ради 

- Аграрії, які мають в середньому 3-7 тисяч гектарів землі в рік використовують 300-500 тонн дизельного пального. Цей законопроект прирівнює наші сховища палива до промислових, це все одно що прирівняти маленькі магазини до супермаркетів і просто їх знищити. Для того, аби не заправляти техніку з бензовозів, ми маємо свої невеликі сховища палива, але його одночасне зберігання сягає 10-30 тонн, тобто це той об’єм, який потрібен підприємству для оперативних потреб. Я не розумію необхідності цього ліцензування у такі стислі терміни, ми не продаємо паливо, ми сплачуємо усі податки. І що мені робити під час жнив? Замовити бензовоз і заправляти техніку з колес кожного ранку? Має бути якийсь об’єм одночасного зберігання палива, який буде підпадати під ліцензування. Наприклад, якщо підприємство зберігає на складах до 50 тонн пального, то воно не має підпадати під ліцензування, оскільки це об’єм, який потрібен для оперативних потреб господарства.

Ми маємо офіційно зареєстроване підприємство, маємо офіційно сплачені податки, сплачену оренду землі. Ми подаємо усі дані до статистики. Навіщо це ліцензування? Особливо напередодні збиральної кампанії. Я зрозумів би, якби вони сказали пройти ліцензування між сезонами, тоді нема питань, але не зараз.

Денис Сергієнко, співвласник господарства «Лебідь-Агро», участник Всеукраїнської Аграрної Ради 

- Це ще один спосіб отримання грошей з аграріїв. Я не розумію логіки цього ліцензування. Ми заправляємо власну техніку і не займаємось продажем палива. У багатьох господарствах стоять звичайні металеві бочки, які залишились ще з радянських часів або купувались на звалищі металобрухту, як у моєму випадку. В мене стоїть звичайний насос у цій бочці і все. Я не розумію, яка різниця, де зберігати. Я міг би перелити усе по каністрах, але це не зручно. Тому я вважаю, що це безглузде правило, яке виконуватись не буде. Воно створене лише для збагачення держслужбовців або для наповнення бюджету.

І взагалі, нехай вони спочатку доведуть, що це сховище палива, якого в мене на балансі немає. Це просто ємність, у якій я можу зберігати воду, КАС чи будь-яку іншу рідину.

Навіть, якби я почав займатись оформленням ліцензії, я б все-одно її не отримав би вчасно. По-перше для ліцензування надати технічні характеристики бочки, сертифікати відповідності, яких немає і ніколи не буде і ніхто їх не зробить, оскільки 90% господарств мають саморобні ємності для зберігання палива. Для підприємств могло б стати виходом з ситуації встановлення об’єму ліцензування ємності, наприклад 100 кубічних метрів. Якщо бочка менша ніж 100 кубів, то її ліцензувати не потрібно. А якщо більша, то звичайно треба ліцензування.

Ігор Чикін, Директор Агробізнесу «Кернел»:

- Закон № 2628-VIII є важливим і корисним, адже ми зацікавлені у прозорості ринку та якості пального.  Проте для агровиробників, які є кінцевими споживачами пального у своїй діяльності, він формує сукупність факторів, які призводять до значного ускладнення умов ведення бізнесу та тиску з боку контролюючих органів за рахунок значних штрафних санкцій.  Вже з 1 липня за зберігання палива на неліцензованих складах може накладатися штраф у розмірі 500 тис. грн. Таким чином нововведення закону створюють ситуацію, коли у розпал аграрного сезону сільгоспвиробники вимушені усі зусилля кинути на оформлення ліцензій для паливних сховищ згідно з новими вимогами замість роботи в полях. Це не тільки несе ризик великих фінансових втрат для виробників, а ставить під загрозу продовольчу безпеку України та її економіку.

Аграрії, які не виробляють паливо, а лише використовують його для власних потреб, не повинні бути платниками акцизного податку до бюджету незалежно від обсягів його споживання та не повинні отримувати жодних ліцензій. Зобов’язавши таких суб’єктів господарювання проводити ліцензування паливних сховищ, реєструвати акцизні склади та встановлювати лічильники, держава не отримає ніякого економічного ефекту.  А для агровиробника це великі інвестиції та витрати часу на переобладнання сховищ та оформлення документів.

Які конкретні ускладнення створює закон № 2628-VIII? По-перше, згідно з законом, обіг пального має бути відображений у системі електронного адміністрування, для створення якого агропідприємствам об’єктивно необхідно не менше року на доробку та технічне дооснащення. По-друге, агровиробники не мають жодного уявлення щодо оформлення документів, які вони зобов’язані формувати відповідно до нового закону. Досі офіційно не затверджені ані орган, який проводить адміністрування процесу ліцензування,  ані форма заявки на реєстрацію акцизних складів, ані форми документів у системі нового електронного адміністрування.

По-третє, норми закону не враховують особливості виробничого процесу підприємств, які є кінцевими споживачами палива, а не нафтотрейдером. Зокрема, щодобові звіти руху палива не враховують особливості роботи агропідприємств, на яких паливо може переміщуватись у будь-який час доби, і фактично заправка відбувається у полі, а  на реєстрацію переміщення, здійсненого, наприклад, о 23:55, відводитиметься лише 5 хвилин.  До того ж, обов’язок зареєструвати акцизну накладну покладено на представників бухгалтерії, в яких встановлено графік роботи з 09.00 до 18.00 години.

Ми вважаємо, що є об’єктивна необхідність для доопрацювання закону № 2628-VIII у частині адміністрування акцизним податком задля уникнення непорозумінь як з боку платників податків, так і представників контролюючих органів. За ініціативи Українського клубу аграрного бізнесу було створено відповідний лист-звернення на ім’я Президента України, до підписання якого приєднався Кернел та інші агровиробники, але до сьогодні ми  ніякої відповіді не отримали.

Наталія Матвієнко, начальник відділу методології, обліку та контролю Групи АГРОТРЕЙД 

- Група АГРОТРЕЙД активно готується і проходить всі необхідні процедури для отримання ліцензій по складах ПММ. У процесі підготовки ми зіткнулися з такими двома основними проблемами, як сильно стислі терміни і відсутність органу ліцензування. Звичайно, в самій ідеї ліцензування нічого поганого немає, але залишився фактично місяць до вступу в силу цих норм, а до сих пір незрозуміло, хто повинен видавати ліцензії. В силу цього фактора створюється шпаринка ​​для можливої ​​корупційної діяльності контролюючих органів. Також хотілося б, щоб на цей процес давалося більше часу, або він проходив не в розпал посівної кампанії, коли у нас дуже велике завантаження.