Сухофрукти: що допоможе потіснити імпорт?

Сушка природнім шляхом — не конкурентоздатна

На гуртовому ринку «Шувар» у Львові, який можна сміливо назвати західними торговими воротами країни, 80% сухофруктів — закордонні, 20% - вітчизняні. І це досить добре співвідношення, оскільки на інших українських ринках частка імпорту ще вища. Здебільшого в Україні продають сухофрукти з дюжини країн — в основному зі Східної Азії.

«За останні декілька років найбільше сухофруктів до ринку „Шувар“ постачають з Туреччини, Узбекистану та Китаю. Там, де енергоносії та погодні умови набагато кращі ніж в Україні, цю продукцію виробляють у великих об'ємах. Наприклад, собівартість української кураги становить 40 грн, узбецької - 25 грн. Ясно, що українській виробник програє в ціні, — пояснює Іван Стефанишин, радник директора ОРСП „Шувар“ з питань АПК. — Сьогодні українські сухофрукти, як правило, висушують природнім шляхом — зокрема на сонці. Але така продукція не конкурентоздатна і це змушує виробників шукати нові технології, нові підходи до справи».

Як кажуть продавці на звичайних ринках, більшість з тої дещиці українських сухофруктів, які представлені на їх прилавках — копчені. Така технологія більш примітивна, але не здорова: у процесі копчення накопичуються канцерогени. І взагалі «базарний варіант» сухофруктів — це окремий сегмент продукції, не завжди якісний, це пережиток радянських часів.

З іншого боку в Україні з кожним роком з'являються нові виробники, які роблять ставку на якісну, снекову продукцію, виготовлену на професійному сушильному обладнанні з дотриманням технологій, без застосування шкідливих речовин. Здебільшого вони використовують інфрачервону сушку. Ці нові гравці ринку впливають на поліпшення асортименту продукції.

«Коли наша компанія починала виробляти сухофрукти в 2015 році, в Україні було всього п’ять-сім компаній, які системно працювали на цьому ринку. Зараз кількість виробників виросла мінімум вдвічі, — розповідає Сергій Мельник, директор ТОВ „Узварко“, що працює винятково з українською сировиною. —  Все більше аграрних компаній розглядають виробництво сухофруктів як додаток до основного бізнесу, як можливість розвивати нові ніші. Отже ринок вітчизняних сухофруктів дійсно зростає. Цей процес не можна назвати лавиноподібним, але зростання становить приблизно 10−15% в рік».

фото: @uzvarko

Більшість системних українських гравців працюють над якістю, сертифікують своє виробництво за стандартами ХАСПП, закуповують обладнання у провідних світових виробників. Як вважає Сергій Мельник, не варто дивитися на сухофрукти через парадигму — «можна посушити у бабусі на горищі і буде хороший продукт»: ці часи вже йдуть. У вибагливого покупця є вибір з кращих світових аналогів, тому українські виробники вимушені виготовляти конкурентний продукт. В країні розвивається ринок якісної сировини, і з кожним роком частка місцевих виробників буде збільшуватися.

Маємо сировинний ресурс та попит на сушені ягоди

«Україна могла б заготовляти більшість сухофруктів самостійно, — вважає Іван Стефанишин. — Три роки тому в країні досить інтенсивно закладали нові сади та ягідники — отже площі кісточкових, зерняткових культур і ягідників збільшилися: врожаї треба переробляти. Поки що різкого руху у бік зростання вітчизняного виробництва сухофруктів очікувати не варто, але тенденція до зростання є».

З точки зору сировинного ресурсу українські аграрії можуть дуже багато, але якість продукції треба забезпечити: бажано щоб виробники не так сильно залежали від імпортних технологій та закордонного обладнання, ціна якого коливається кожен рік в залежності від курсу долару. На жаль, Україна сьогодні майже не має свого власного машинобудівництва.

«Українці можуть бути конкурентними у виробництві органічної, екологічно чистої продукції, яка затребувана за кордоном: за рахунок якості, пакування, правильного просування товару, — підкреслює Іван Стефанишин. — Але органічна продукція сьогодні - це 5−7% від загальної кількості споживання. До того ж на експорт працює мало українських виробників — як правило, це сімейні бізнеси, які мають свою філософію. Всього — пару відсотків від загалу вітчизняних компаній, які пропонують не великі обсяги сухофруктів».

Цікаво, що за прогнозами країни Центральної і Східної Європи будуть нарощувати імпорт сухофруктів швидше, ніж країни Західної Європи. Одна з причин — дефіцит сировини. Зокрема, у європейців зростає попит на сушені ягоди — журавлину, аронію, шовковицю, фезаліс (в тому числі на суперфуди у вигляді порошку).

«Потенціал для роботи на ринку сухофруктів є. По-перше, в Україні робоча сила дешевша, ніж в Європі. Енергоресурси у нас дорожчі не набагато. Щоб вийти на європейський ринок, достатньо сертифікувати виробництво і правильно налагодити роботу, — вважає Андрій Конєв, директор з виробництва ТОВ „Фаетон Інк“, де сушать і фасують сухофрукти для закордонних ринків. — Сьогодні, наприклад, ми працюємо з журавлиною, родзинками — бачимо великі перспективи у сушінні ягід. Наше підприємство має малинові, лохинові плантації, тому в першу чергу завантажуємо виробництво своєю сировиною… І надалі плануємо фасувати продукцію з Середньої Азії, зокрема, курагу в дрібну упаковку і відправляти до Європи — це досить вигідно».

Мікотоксини як перепона для експорту

Чи є шанс у вітчизняних виробників заповнити прилавки своїми сухофруктами і зменшити частку імпорту? Ринок не стоїть на місці. Змінюються смаки покупців, з'являються нові ніші. Звичайно, є закордонні виробники, які виготовляють продуктовий ряд, який міцно займає лідируючі позиції в світі - чорнослив, курага, родзинки, є екзотичні сухофрукти, які в Україні не зробиш. Але можна сфокусуватися на тих продуктах, які є традиційно сильними — на яблуках, грушах, вишні, малині, полуниці і т.д. Ці фрукти та ягоди мають експортний потенціал.

«Щоб виходити на світовий ринок, необхідно формувати великі партії продукції, — додає Сергій Мельник. — Колеги йдуть на контакт, отже при необхідності ми зможемо закрити потребу у сухофруктах для великих експортних контрактів. Вже цьогоріч наша компанія розраховує вийти на експортний рівень — почнемо з сушених ягід. Сьогодні ми бачимо інтерес західних покупців до українських сухофруктів».

Але перш, ніж виходити на експорт, виробникам треба зважити ще на одну проблему. При неправильному зберіганні на сухофруктах з’являються мікотоксини, які дуже негативно впливають на здоров’я споживачів. На жаль, в Україні не визначені «критичні точки» вмісту мікотоксинів на кілограм продукції - на відміну від ЄС.

«Виробники кісточкових та зерняткових в Україні - це приватний сектор, де контроль за безпекою сушки є досить проблематичним, — зауважує Іван Стефанишин. — Тому деякі українські компанії вже мали проблеми при експорті чаїв, які європейці перевіряли на мікотоксини. У наших виробників їх кількість перевищувала норми ЄС. Ця тема в Україні, на жаль, не на порядку денному, але її треба піднімати. Необхідно встановлювати „мінімальний поріг“ допустимої кількості мікотоксинів — зокрема для сухофруктів».

Українцям також потрібно захищати свої шлунки від недобросовісної закордонної продукції. Зокрема, на вітчизняному ринку продають китайську сушку, але вона дуже проблемна з точки зору якості. Як відомо, в Китаї аграрії дуже серйозно перевищують норми по засобам захисту рослин, препаратам, які використовуються при закладанні врожаїв на зберігання. Тому в Європі китайські сухофрукти все менш затребувані, вони починають зникати з прилавків, адже споживачі розуміють: від такої продукції страждає здоров’я.

«Споживачі часто вважають: якщо чорнослив або курага блищать — їх обробили хімією. Але зовнішній вигляд продукції можна зробити будь-яким, — пояснює Іван Стефанішин. — При вході на ринок України повинен проводитися глибокий аналіз закордонних сухофруктів з точки зору безпеки. Щоб впевнитися у їх якості, потрібно запитувати сертифікати у продавців. Навіть на звичайних базарах можна затребувати такі документи — вони існують на кожен вид продукції, наприклад, окремо — на курагу, окремо — на чорнослив».

Політика протекціонізму знизить ціни на сухофрукти

Ринок сухофруктів досить об'ємний — нашій країні для задоволення своїх потреб необхідно 150 тисяч тонн цієї продукції (якщо врахувати, що одна людина повинна споживати 3,8 кг сухофруктів і горіхів на рік, хоча в європейських країнах цей показник значно більше). Поки що українці споживають в середньому близько 0,6 кг сухофруктів в рік. Так, цей товар — відмінне «джерело вітамінів та мікроелементів», але не продукт першої необхідності і його споживання залежить від зростання добробуту населення.

Сьогодні далеко не всі можуть дозволити собі купити, скажімо, якісну курагу за 120−140 грн/кг. Ціна на імпортні сухофрукти залежить від валютного курсу, до якої експортери ще закладають і свою страховку. Нерідко продавці сухофруктів стикаються з проблемою: товар куплений за одним курсом вимушені продавати за заниженим курсом. Зокрема, ціна на сухофрукти залежить і від технології сушки.

«Яким буде рівень цін на сухофрукти в подальшому — прогнозувати досить складно, на це впливає безліч факторів, — розповідає Сергій Мельник. —  В першу чергу — погодні умови, які позначаються на вартості сировини, а також збільшення тарифів на енергоресурси, логістику, упаковку. У будь-якому випадку місцеві виробники можуть запропонувати якісний продукт за більш привабливою ціною — в порівнянні з зарубіжними аналогами».

«Ввезені в Україну тепличні овочі, фрукти, горіхи та сухофрукти — це сумарно мільярд доларів вивезених з країни, — резюмує Іван Стефанишин. — Дуже погано, що в Україні є засилля імпорту. Щоб стати успішними на власному ринку вітчизняним виробникам не вистачає державної підтримки. Наприклад, сьогодні всі країни контролюють ціни на продукти — крім України. Нам потрібна політика державного регулювання, протекціонізму — наприклад, через зниження ПДВ в торговій мережі до 5%, як, наприклад, це відбувається в Польщі чи Німеччині. І тоді не тільки сухофрукти стануть більш доступними для українських споживачів».