Працюють на хліб: основні факти про виробництво та експорт борошна з України

На початку жовтня прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив про те, що Україна є одним із світових лідерів експорту борошна. Щоправда, радість була недовгою — незабаром виявилось, що дана інформація не зовсім відповідає дійсності. Більш того, постійно падає виробництво. Згідно даних офіційної статистики, в Україні у 1990 році вироблялось 7,5 млн борошна, у 2014 році було вироблено 2 млн. 400 тонн борошна, а у 2015 вже на 10% менше. Скорочення виробництва зумовлене нашими реаліями, адже борошно виробляється, здебільшого, для внутрішнього споживання, а кількість населення невпинно знижується.

Водночас, згідно численним дослідженням науковців, українці споживають не менше 100 кг борошна на рік у вигляді хлібо-булочних виробів, макаронів тощо. Якщо помножити на кількість населення, то щорічно країні потрібно виробляти не менше 3,5 млн. тонн, плюс, щонайменше, 350 тис. тонн на експорт. Українські виробники борошна можуть досягти і перевершити ці показники. Враховуючи усі потужності 900 компаній-переробників зерна, потенційно  Україна може виробляти 11 млн. тонн борошна, а якщо виконати певні технічні удосконалення та модернізацію, то лідерство нашій країні у борошняній галузі може бути гарантоване.

Але майже всі млини в Україні побудовані до 1988 року, і обладнання їх є і морально, і фізично застарілим. Понад 34% всього борошна в країні виробляється 110 підприємств, із них лише одна компанія  укомплектована новим обладнанням.Останнім часом, лідируючі позиції за кількістю працюючих млинів стабільно тримає Харківщина — ця область є  лідером з виробництва борошна та його експорту.

З моменту проголошення незалежності Україна  виробляла достатньо багато продавала борошна, входила до четвірки найбільших експортерів продукції, в основному, торгуючи із країнами колишнього Радянського Союзу. При обсягах світового трейдингу у 9 млн. тонн у зерновому еквіваленті, Україна експортувала приблизно 470 тис. тонн, або 7% світового експорту. У наступні роки експорт  суттєво “просів” і до 2007 року був на рівні 5-7 тис. тонн щорічно.

У 2007-2008 році, у зв`язку із посухою, у світі постала проблема із борошном  і Україна експортувала рекордний обсяг 223 тис. тонн, виробники відчули “смак” борошняних грошей, адже ціна, яку пропонували на той час трейдери була понад 400 доларів/тона або 100 доларів чистого прибутку. Далі, починаючи з 2009 року, протягом наступних 3 років експортувалось  плюс-мінус 100 тис. тонн борошна щорічно.

Починаючи з 2013 року, ми фіксуємо поетапне збільшення експорту.  Приміром, у минулому МР Україна відвантажила на зовнішні ринки 344 тис. тонн. Останні роки експорт зростав за рахунок продажів у Північну Корею — половина відвантажень відбувалась до цієї країни. Проте у  минулому та поточному МР географія експорту вітчизняного борошна почала поступово трансформуватись — на продукцію почали більше звертати увагу країни Африки та Азії. Частка поставок у Південно-Східну Азію практично не змінилась, натомість в абсолютних цифрах вона збільшилась. Якщо у позаминулому сезоні продано 28 тис тонн, то у минулому — більше 36 тис. тонн борошна. Зокрема, зросли поставки на ринок Індонезії. Слід сказати, що у 2007-2008 роках Україна відвантажувала на цей ринок  достатні обсяги, і зараз повертається на втрачений ринок.

Значно зросла частка Східної Азії у загальному обсязі експорту — у цьому напрямку пішло 38% обсягу борошна у 2014-2015 МР, і 2015-2016 — більше 46%. Частка Африки  за останні 2 роки також зросла — від 5 до 8% експорту. Загалом. можна сказати, що 85% вітчизняного борошна купують азійські країни, трошки купує Молдова (2-3 тис. тонн щомісяця), і ЄС (у минулому маркетинговому періоді  було відвантажено лише 600 тонн борошна). Два кораблі борошна по 5 тис. тонн кожен, пішли до Лівії, також точкові поставки були зроблені у Грузію, Сингапур, Анголу, на Філіппіни, Венесуелу. У Синегал, Гану, Оман, були виконані так звані “сигнальні” поставки борошна. Що стосується  країн ЄС, то тут інтерес до українського борошно не можна назвати надто високим. 

Україна рік від року нарощує обсяги експорту, проте якщо подивитися на цифри стає зрозумілим, що вона має одну із найнижчих серед Чорноморських країн ціну на борошно, при цьому не поступаючись у якості, і є найбільш привабливим партнерам для країн Азії та  Африки. У поточному сезоні ціни падали менше, ніж рік тому. Незважачи на від`ємну динаміку, зниження за 12 місяців склало  трохи більше 10%, тоді як у минулому році було на рівні 30% через великий врожай та, віповідно, низькі ціни на пшеницю. 

Говорячи про тенденції світового експорту борошна, слід зазначити, що він останній рік знаходиться у зростаючому тренді. Основну роль у цьому процесі відіграє зростаюча кількість населення Землі. Потрібно більше продовольства, зокрема і хліба. Лідерами експорту і імпорту тут залишаються азійські країни. Першу сходинку серед світових експортерів стабільно утримує Туреччина (майже 5 млн. тонн), постійно розширюючи географію поставок, далі непогані показники у Казахстана (трохи більше 3 млн. тонн). ЄС експортує приблизно 1 млн. тонн борошна на рік.

Найбільшими світовими імпортерами є Ірак (2,2 млн тонн), Афганістан (2,1млн тонн ), і Узбекистан (1,5 млн тонн). Ірак  потенційно є дуже цікавим ринком збуту для українського борошна.

Цей МР продемонстрував, що українські борошномели рухаються у правильному напрямку. За 3 місяці відвантажено понад 93 тис. тонн, що за динамікою дещо випереджає показники минулого МР, за результатами можна буде говорити про  поставки 250 тисяч тонн.  Серед поставок поточного періоду зменшується кількість поставок у КНДР, проте росте експорт в Африку. У середньому, 20% щомісячного експорту у нас відправляється у Ізраїль та Палестину.  Вони є нашими багаторічними партнерами —  майже 40% борошна на ринках цих двох країн — українське.  Активізувались поставки у Єгипет, наше борошно купують на півдні Африки, у ПАР. Різке збільшення поставок нашого борошна в Анголу підтверджує той факт, що борошномелам потрібно концентрувати зусилля на південному заході Африки.  Дуже багатий регіон, що включає Камерун, Гану, Кенію, Нігерію, Сенегал тощо. Перспективи споживання борошна  на цій території просто величезні, проте не слід забувати про особливості торгівлі  на них — ризики втрати товару, особливості оплати та високий рівень африканської корупції.

Сергій Сакіркін, радник Голови правління ПАТ «Аграрний фонд»