П'ять вимірів. Кого «підставляє» недобросовісний фермер?

Уявлення про те, що малий виробник — настільки малий, що його продукція у масштабах Всесвіту непомітна, а тому байдуже, якої вона якості, — не відповідає дійсності. Бо формула «виробив, віддав і ніби розчинився» на практиці не працює.

Вимір 1. Усі малі виробники

Спочатку — про масштаби потенційної катастрофи. Передбачувано, що покупець, який стикнеться з неякісними, небезпечними продуктами, купленими в одного малого виробника, вважатиме продукти всіх таких виробників неякісними, або принаймні остерігатиметься їх, — втратить довіру. До скількох дрібних виробників? Щоб не вступити у суперечність із статистикою — з одного боку, і з експертами, — з іншого, просто наведемо цифри, з яких кожен зможе самостійно зробити висновки.

В Україні - близько 45 тисяч зареєстрованих фермерських господарств (не лише малих, не лише працюючих). Це українські аграрії, що обробляють невеликі земельні ділянки. Окрім того, є особисті селянські господарства (ОСГ) — серед яких більше мільйона працює на своїй землі самостійно. І ось ці ОСГ виробляють 46% валової продукції сільського господарства — причому: понад 90% вирощеної у країні картоплі, 86% овочів, майже 80% молока, понад 75% яловичини і близько 60% свинини. І у них зайнято близько 40% сільського населення.

Тому малий виробник — не такий уже й малий, якщо брати масштаби виробництва ними продуктів та, до речі, зайнятості сільського населення. Удар по репутації такої велетенської спільноти, — погана новина для дуже великої кількості людей. Тож дрібного виробника, який випускає небезпечну та неякісну продукцію, цілком можна віднести до категорії ризиків для цієї спільноти. Як і для інших спільнот, перерахованих далі.

Вимір 2. Кооператив

У кооперативах відповідальність за якість продукції підсилюється, оскільки продукт робиться з сировини різних фермерів. Тому невідповідність одного фермера безпечності та якості призводить до невідповідної продукції від усіх фермерів. Це уже не лише репутація, а й цілком конкретні зіпсовані партії готової продукції та прямі збитки. Така істина однаково актуальна для молочних, ягідних, овочевих, медових та інших кооперативів.

Це важливо розуміти, бо розвиток аграрного сектору України пов’язується з економічною ефективністю сімейних ферм, а ця ефективність, своєю чергою, вбачається через їх об'єднання в кооперативи. Тому удар по кооперативах — це удар по перспективі розвитку сімейного фермерства.

В Україні понад 700 діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, хоча, кажуть експерти, невідомо, скільки з них є реально економічно активними. Серед найчисленніших — молочарські, плодоовочеві, м'ясні.

Вимір 3. Переробник

Так само, як і в кооперативі, «ложка дьогтю» від одного фермера зіпсує не одну діжку меду для переробника. Але, на відміну від кооперативів, масштаби катастрофи тут більші. Так, у харчовій промисловості України загалом діє близько 2 000 підприємств. Переробна галузь дає близько 20% від загального промислового виробництва країни.

І ще один штрих. Серед переробників є підприємства, що виробляють дитяче харчування. Постачаючи продукцію для них, малий виробник годує наших дітей.

Вимір 4. Регіональний бренд

Прив’язка назв продуктів харчування та торгових марок до регіону, характерна для країн Європи, активно використовується і в Україні. Використання назви регіону, або традиційної рецептури, — це відповідальність, оскільки будь-яка проблема такого продукту щодо його безпечності та якості може зашкодити репутації інших продуктів, які у своїй назві мають назву регіону або тієї ж рецептури.

Одним із прикладів відповідального ставлення до безпечності та якості продукції з регіональним брендом є торгова марка «Смак Українських Карпат» www.tuca.com.ua. Її власником є громадська спілка «Карпатський смак», яка об'єднує 26 виробників (у тому числі малих і дуже малих) з українських Карпат та прихильників ідеї збереження традиційних технологій, виробництва натуральних продуктів харчування. Їх продукцію виготовлено з сировини, що походить з українських Карпат та відповідає показникам високої якості та безпеці харчування. Спілка приділяє особливу увагу кожному етапу виробництва, починаючи від походження (лише з регіону Карпат) та зберігання сировини, до етапу виробництва, зберігання та реалізації продукції.

Окрім того, в Україні вже зареєстровано продукти із захищеним географічним зазначенням. Йдеться про назву, яку використовують для захисту товару, до того ж якість, репутація, традиції або інші властивості продукту, зумовлені географічним місцем його походження. Серед перших запатентованих географічних брендів — мелітопольські черешні, гуцульська овеча бриндза, гуцульська коров’яча бриндза. Зайве казати, що свою репутацію бордо, горгонзола, пармезан, фета заробляли, а потім і ретельно підтримували десятиліттями.

Вимір 5. Село/місто

Тут також обійдемося без цифр. Чи варто казати, що дурна слава розходиться швидко? Тут стараються всі: і медіа, і конкуренти, і самі потерпілі. Якщо людина привезе з вашого села/міста не лише гарні враження, але ще і якусь кишкову паличку, підхоплену під час харчування в зеленій садибі, або ж з базару, — її емоції не обмежаться сімейним колом. Найвірогідніше, «на зуб» потрапить не прізвище того, хто виробив небезпечну продукцію, а назва населеного пункту. Чи збільшить це притік туристів туди?

Насамкінець: про совість і покупців

Для того, щоб вечорі після роботи або на вихідних мати кошти прийти до фермерської лавки, чи на агропродовольчий ринок на закупи, ми, покупці, займаємося своїм фахом. Для когось — це лікувати, для когось — лагодити авто, для когось - будувати будинки.

І як було би добре займатися своєю роботою на совість, не махлюючи, сподіваючись, що ніхто не дізнається. За логікою, якщо фермер може приховати, не звернути уваги, не дотриматися технології, то чому не може лікар, чи автослюсар, чи будівельник? Наслідки можуть бути тотожними — чиєсь життя.

Всі ми виробники, і всі споживачі. І не поводитися з іншими так, як не хочеш, щоб поводилися з тобою — чудове правило.

Тепер про те, хто найбільше зацікавлений виловити недобросовісного фермера? Список чималий і однозначно не обмежується державою. Скоріше, самим малим фермерам варто подумати про правила самостійного контролю і ретельно стежити за їх дотриманням колегами по фермерському цеху. А ще в цьому контролі зацікавлені кооперативи, переробники та населені пункти, в яких працюють ці фермери.

Тому, певно, варто говорити про «перехресний» контроль, — можливо, створення баз даних, які б дозволяли всім зацікавленим виявляти тих, хто не дотримуються правил безпечного виробництва, і співпраця з якими може створити загрозу для кінцевого продукту і репутації. Тим, хто хоче працювати далі, — рекомендувати кроки для розвитку; тим, хто ні, — казати «прощавайте».

*Ця діяльність стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International.