(Не)безпечно: чому ми не можемо бути впевнені в якості харчової продукції

Кожен із нас – споживач, а відтак безпечність того, що споживаємо – у переліку наших життєвих пріоритетів. І саме цього, логічно, очікуємо від виробників та держави. Власне, з прийняттям основного закону у галузі безпечності харчових продуктів, розпочалася ера нових підходів до контролю безпечності у виробництві та введенні в обіг харчових продуктів. Та чи відчули це пересічні громадяни?

Головною новиною останніх півтора року було введення, втримання та скасування мораторію на перевірки з боку ветеринарів і санітарів щодо всіх питань, пов’язаних з організацією діяльності підприємств харчової та тваринницької галузі. І новації відчули передусім  торговельні партнери українських виробників у Чехії, Ізраїлі,  та багатьох інших країнах. Мова про сальмонелу, оксиметилфурфурол, лістерію у продуктах українського виробництва. Звісно, це не додало міжнародного іміджу компетентному органу України та державній системі контролю загалом.

Треба віддати належне, мораторій було скасовано, а систему державного контролю частково відновлено. Проте поряд із вищезазначеними проблемами виявилася й інша. Після об’єднання було втрачено низку дієвих інструментів (у вигляді нормативно-правової бази), які регулювали діяльність відмінених структур. А це не багато й не мало Закони України «Про санітарно-гігієнічне благополуччя населення», «Про ветеринарну медицину», «Про захист прав споживачів і т.д.». Тож новоствореному уповноваженому органу  доводиться діяти в умовах потужного нормативного вакууму.  Особливо – на рівні підзаконних актів, які потрібно було розробити на виконання основного Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

Міжнародні експерти з боку розвинених країн — торговельних партнерів не раз наголошували на необхідності ревізії завдань і повноважень новоутвореного органу. Передусім - щодо реальної можливості нашої суверенної держави довести свою здатність надавати державні гарантії щодо безпечності продуктів, які виробляють на її території.  Саме тому фахівці суттєво пожвавили роботу щодо відновлення втраченого потенціалу та напрацювання нових можливостей, наданих новим законом. Однак спеціалісти, які розуміються на принципах організації державного контролю у галузі безпечності харчового ланцюга, розуміють, що не законом єдиним є державна система. На жаль, саме це поняття — «державна система» — останнім часом набуло в Україні якогось негативного відтінку. Втім, у будь-якій із розвинених країн навіть школяр знає, що механізм логічно пов’язаних заходів державного контролю та нагляду має на меті захист інтересів споживачів харчових продуктів (як усередині держави, так і поза її межами). Звісно, прийняття основного закону є життєво необхідним, але він не здатний відповісти на всі запитання, що виникають перед вітчизняними інспекторами.

Одним з основних завдань державної системи є організація державного контролю, який має забезпечити прозорість, рівність усіх операторів ринку та безкомпромісність до небезпек, які можуть постати перед споживачами. Відповідні євроінтеграційні законодавчі пропозиції, до речі, Рада вже розглянула в першому читанні.

Зупинимося на найбільш значущих принципах й особливостях змісту законопроекту «Про державний контроль, що здійснюється з метою перевірки відповідності законодавству про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин».

1. Визначено велику кількість термінів і дефініцій, виправляючи або вводячи нові поняття, які роз’яснюють основний закон. Це робить зрозумілішим поняття «уповноважена лабораторія», а також додаткове роз’яснення щодо арбітражних досліджень.
2. Чітко визначено систему державного контролю органів виконавчої влади в галузі державного контролю. Встановлено межі повноважень компетентного органу й інших органів, які встановлюють правила та перевіряють їх дотримання. Велику увагу приділено особливостям лабораторного контролю з боку держави та приватних акредитованих лабораторій. На рівні закону визначено принципи державного контролю на державному кордоні та транспорті. Встановлюються правила складання протоколів за порушення встановлених національних правил. Установлено нові межі штрафів для операторів, що порушили національне харчове законодавство. Визначено умови й алгоритми дій держави та оператора ринку в разі припинення його діяльності, встановлено межі та правила для оскарження рішення державного інспектора, відповідальність інспектора за неправильність або не правомірність його дій.
3. Нарешті визначаються провідні посади делегатів від України в міжнародних організаціях, членом яких є Україна. Встановлені межі повноважень на рівні міжнародного права та незалежності ухвалення рішень відповідними головними державними інспекторами, як того вимагають двосторонні угоди, кодекси та конвенції.
4. Вводяться механізми уповноваження на здійснення окремих заходів державного контролю. До того ж цей механізм стосується і приватних лікарів ветеринарної медицини та лабораторних установ усіх форм власності. Звичайно, цей розділ потребуватиме затвердження процедур на рівні підзаконних актів, але на рівні закону це питання висвітлено саме в підготованому законопроекті. Визначаються також повноваження, які не можуть бути делеговані владою ні за жодних умов.
5. Установлюються вимоги до посадових осіб компетентного органу, його територіальних органів, уповноважених (призначених) лікарів ветеринарної медицини. Саме ці вимоги стануть основою, остовом для формування кваліфікаційних вимог претендентам на заміщення вакантних посад в державних органах і в разі призначення приватних спеціалістів, які уповноважуватимуться на здійснення елементів державного контролю. Звичайно на рівні окремих статей установлюються права й обов’язки операторів ринку. Проектом установлено випадки, коли здійснення державного контролю стає платним. Установлено джерела фінансування державного контролю.
6. Установлено принципи здійснення державного контролю. Вперше виписано вимоги до процедур державного контролю, які стануть основою для формування процедурних протоколів і з часом дозволить провести акредитацію українського органу влади за ISO 17020. За досвідом європейських колег, цей принцип організації роботи державних органів влади значно зменшує корупційне навантаження на користувачів послуг Компетентного органу та полегшує виконавцям у самому компетентному органі роботу з основними документами та зверненнями громадян. Звичайно, це є початком великої роботи щодо розробки процедур та напрацювання найкращих практик роботи державних службовців, але без цього початку подальша робота є просто не можливою. В роботу інспекторів введено такі поняття, як конфіденційність, прозорість, ризик-орієнтований підхід, дистанційне навчання тощо. Результати державного контролю визначаються такими, що є доступні для пересічних громадян. Державний контроль отримує такий інструмент, як довгострокове планування, що регулює принципові питання та встановлює планку щодо покращень на державному рівні. І як наслідок прозорості – результати державного контролю доводяться до відома громадян через щорічне звітування.
7. Один із важливих напрямів — проведення лабораторного контролю. Установлюються критерії, за якими визначатиметься прийнятність лабораторних досліджень. На основі цих критеріїв держава визначатиме критерії уповноваження не державних лабораторій на здійснення робіт, пов’язаних із державним контролем, або для цілей державного контролю. Велику увагу приділено спірному протягом багатьох років питанню щодо порядку відбору зразків, періодичності відбору й оплати роботи державних або уповноважених лабораторій. Приділено увагу й роботі референс-лабораторій. Уперше національним законодавством українські оператори ринку можуть самостійно визначати, яку саме референс-лабораторію обирати для підтвердження результатів досліджень, зокрема розміщені за кордоном.
8. Визначено та розділено особливості державного контролю груп харчових продуктів за ступенем ризику для споживача та епізоотичного статусу держави (за прикладом організації контролю на рівні країн — членів ЄС). Установлено особливості організації державного контролю за необробленими харчовими продуктами тваринного походження. У цьому питанні експерти пропонують прирівняти українське законодавство до Регламенту Ради ЄС 854/2004. Встановлено критичні вимоги до організації відомчого контролю на підприємствах, що базуються на всесвітньо визнаних принципах НАССР. Визначаються особливості державного контролю вже впроваджених систем, що є абсолютно новим регулюванням на рівні закону.
9. Визначено й особливості державного контролю нанесення позначок придатності на продукти тваринного походження та взагалі маркування харчових продуктів. На рівні закону встановлює правила допуску на ринок України продукції виробників, розміщених поза територією України.
10. Введено поняття та зобов’язано Компетентний орган організувати інформаційно-телекомунікаційну систему, яка в розвинених країнах має різні назви, але її суть відображається у створенні прозорої національної системи контролю. Яка включає в себе й звіти інспекторів, має комунікаційну інтеграцію з усіма наявними в системі державного контролю базами даних, реєстрами та результатами періодичного й щоденного контролю. Система повинна мати основи системного аналізу ризику та реалізовувати незалежний принцип автоматичного планування планових перевірок в режимі аналізу ризиків, змодельованих за результатами раніше здійснених заходів контролю.  

Нині експерти майже закінчили підготовку законопроекту з урахуванням вітчизняних і міжнародних експертів до наступного подання в залу Верховної Ради. Загалом ці пропозиції є дійсно дуже важливими та потрібними для визнання системи державного контролю в Україні еквівалентною мінімальним світовим вимогам. Пам’ятаємо й очікуємо найближчим часом повернення уваги парламентарів до Закону України «Про гігієну кормів». Його розгляд було пригальмовано саме внаслідок не відповідностей і відсутності Закону України «Про контроль…».

Віталій Башинський, експерт ГО Незалежного експертного партнерства, національний консультант ФАО з питань ветеринарної медицини, керівник відділу євроінтеграції Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК

Джерело: газета "Агромаркет"

фото: agroprompark-kazan.ru