(Не) стати жертвою рейдерів: чим небезпечні нові правила оформлення корпоративних паперів

Уже декілька років вимоги законодавства щодо оформлення документів, які подаються для цілей державної реєстрації юридичної особи та/або державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, взяли кардинальний курс на “спрощення” для полегшення умов ведення бізнесу. Зокрема,  нагадуємо:

• справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах (статут, положення) юридичної особи не підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Скасована вимога й щодо обов’язкового нотаріального засвідчення засновницького договору (ч.5 ст. 8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV);
• договір купівлі-продажу корпоративних прав також не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню;
• запроваджено відмову від обов'язковості та перехід до добровільності використання печаток суб'єктами господарювання приватного права (Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу” від 15 квітня 2014 року № 1206-VII).

Останній пункт залишається більше теоретичною можливістю, що майже ніколи не реалізовується на практиці, оскільки ризик роботи юридичної особи без печатки є очевидним та зрозумілим.

Крім зазначеного, з 01 січня 2016 року змінено процедуру державної реєстрації юридичної особи, зокрема виключено норму щодо повернення другого примірника установчого документа (положення, статут, зміни до статуту тощо) з відміткою державного реєстратора (Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” від 25.11.2015 року № 835-VIII). Планується, що до 01 січня 2017 року має запрацювати сервіс вільного онлайн доступу до установчих документів суб’єктів господарювання. Але наразі спеціальні нормативно-правові акти, які б регулювали порядок ознайомлення третіх осіб з установчими документами, що надавалися для здійснення державної реєстрації юридичної особи є відсутні, що уже створює певні труднощі. Зокрема, для юридичних осіб, які створені та зареєстровані після 01 січня 2016 року та/або, ті суб’єкти господарюванні, які вносили зміни до установчих документів починаючи з 01 січня 2016 року Акредитований центр сертифікації ключів інформаційно-довідкового департаменту Державної фіскальної служби  України (надалі – АЦСК ІДД ДФСУ) тимчасово призупинив надання послуг електронного цифрового підпису (http://acskidd.gov.ua/news). Більше того, суб’єктам господарювання для взаємодії із рядом органів державної влади, банківськими установами є обов’ язковим надання оригіналу або копії установчого документа, тому ми рекомендуємо нотаріально посвідчувати підписи засновників, учасників на установчому документі та до усунення розбіжностей в законодавстві робити нотаріальні копії таких документів. Нотаріальна копія статуту в тандемі з оригіналом виписки, “розширеного” витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприєців, ці документи дозволять встановити актуальну та достовірну інформацію про юридичну особу.

Вільний онлайн доступ до установчих документів підприємств в комплексі з відсутністю вимоги обов’язкового нотаріального посвідчення документів може призвести до вкрай невтішних наслідків.

Беззаперечно, що з однієї сторони, такі зміни дійсно полегшують ведення бізнесу, але з другої – створюють зайвий ризик вчинення неправомірних дій по відношенню до реально діючих та прибуткових підприємств. Наприклад, щоб змінити учасників, чи директора підприємства достатньо подати державному реєстратору, зокрема: статут та договір купівлі-продажу корпоративних прав в простій письмовій формі. Цього буде достатньо, щоб поміняти власників та реалізувати рейдерське захоплення підприємства. Адже не так складно підробити звичайний підпис та печатку. Крім цього, державний реєстратор не має повноважень та й фактичних можливостей перевіряти справжність підписів на документах; а лише здійснює перевірку цих документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів та на наявність підстав для відмови у державній реєстрації (ст. 6 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV). Відповідно, якщо державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу здійснюватиметься державним реєстратором (з 01 січня 2016 року такі повноваження отримали й нотаріуси), то цілком ймовірно, що є реальні можливості для злочинних зловживань.

При цьому відсутність в законодавстві вимоги щодо нотаріального посвідчення документів не означає, що ця вимога не може бути для юридичної особи обов’ язковою. З метою попередження неправомірних дій, не зайвим буде внесення змін в установчі документи щодо такого:

• підписи учасників, що стосуються зміни учасників, директора підприємства мають обов’ язково засвідчуватися нотаріально;
• аналогічну вимогу слід прописати й щодо засвідчення підписів учасників на установчих документах підприємства. Додатково в установчому документі слід вказати, що продаж корпоративних прав третім особам оформлюється договором купівлі-продажу, що також підлгає обов’ язковому нотаріальному засвідченню, як і підписи учасників на протоколі загальних зборів, де буде встановлено про те, що жоден діючий учасник не виявив бажання придбати ці корпоративні права та було прийнято рішення про їх продаж конкретній особі.

Такі вимоги хоч і створюють певні організаційні труднощі для підприємства, але разом з тим дозволять мінімізувати ризик рейдерського захоплення по “корпоративній схемі”. Адже  нотаріус, вчиняючи нотаріальні дії (посвідчуючи підпис особи, правочин, договір) обов’ язково встановлює особу, підпис, якої засвідчує; визначає обсяг цивільної дієздатності фізичної особи, здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевіряє повноваження представника юридичної особи (п.п.1, 2, 3, 4 Глави 3; п.п. 1, 2,3, 4 2 Глави 4; Глава 5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року№ 296/5). Також нотаріус, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні (ст. 46 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1993 року № 3425-XII та п. п. 1, 2 Глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року№ 296/5).  Тому, вимога нотаріального засвідчення підписів на установчих та супутніх документах, що складаються при зміні учасників, власників, директора підприємства дозволить мінімізувати ризик “корпоративного” рейдерського захоплення.

Більше того, у випадку вчинення таких незаконних дій по відношенню до підприємства, реальним власникам доведеться захищати свої порушені права та законні інтереси виключно в судовому порядку. Доведеться витребовувати реєстраційну справу в державного реєстратора, оскаржувати реєстрацію змін; проводити почеркознавчу експертизу, що дозволить встановити, що їх підписи є підробленими. Зрозуміло, що вся процедура оскарження забере багато часу, людських та фінансових ресурсів. Більше того, перші кроки мають бути продуманими, оперативними та ефективними. Адже вкрай важливо не допустити незаконне управління підприємством, унеможливити доступ самозванців до банківських рахунків підприємства. При цьому слід розуміти, що фактично вся ця процедура “заморозить” нормальну господарську діяльність компанії, що може призвести до реальних збитків та невиконання зобов’язань за договорами.

Враховуючи зазначене, слід розуміти: з однієї сторони, – полегшується процедура оформлення  “корпоративних” документів, але з другої – також полегшується й спосіб вчинення рейдерських захоплень.

Андріана Мартинів, 

юрист компанії OMP