Народитися знову: чотири історії сіл, що процвітають завдяки кооперації

Село Заболотці, Львівська область

• ​Голова села: Марія Дискант
• Кількість населення: 948 чоловік
• Назва кооперативу: СОК "Покрова"
• Спеціалізація: заготівля та збут молока
• Дата заснування: 2011

Село Заболотці, що на Львівщині, яскрава ілюстрація до приказки "порятунок утопаючого справа рук самого потопельника".  Ще певний час тому селище було фактично забуте –  сюди перестали ходити електрички та рейсові автобуси, а у маршрутку зранку набивалось до 50 осіб замість 15. Люди опинилися на межі виживання, бо дістатися ані роботи, ані школи не могли. Стало зрозуміло, що потрібно щось робити і створювати робочі місця прямо у селі. Голова Заболотців Марія Дискант розповідає, що 2008 році їм вдалося здійснити проект по покращенню пасовищ за підтримки канадського агентства з міжнародного розвитку СІДА. Це стало поштовхом до розбудови громади та розвитку кооперації.

За умовами проекту, всі пасовища необхідно було окультурити. Спочатку це викликало лише негативні емоції селян, але люди почали виходити на пасовища, викорчовували кущі, підживлювали землю спеціальними добривами, огородили територію. Невдовзі 28 гектарів пасовищ привели до ладу та встановили на них електропастухи. Було створено СОК "Покрова", який займається заготівлею, охолодженням та реалізацією молока. Перед вступом до кооперативу усі члени в обов’язковому порядку пройшли навчання та тренінги по догляду за худобою та придбали по дві корови. Далі  заболотці взяли участь у конкурсі на отримання іще одного гранту. "Було вісім претендентів, але ми перемогли й одержали значну фінансову підтримку. Проте не обійшлося без прикрих несподіванок –  держава теж виділила 40 тисяч гривень, але не змогла їх одразу нам дати, запропонувала взяти кредит у банку з умовою, що його покриє. Але відсотки довелося сплачувати кооперативу", –  розповідає пані Дискант. Відповідно до гранту у "Покрові" все ж одержали холодильну установку, придбали електричну косарку, прес для складування сіна, інструменти для догляду за пасовищами, аналізатори якості молока тощо.

Літнє доїння на пасовищі у с.Заболотці в кооперативі Покрова.

Люди згадують, як на початку у кооперативі було 50 членів із трьох сіл. Наразі організація збільшилась у п’ять разів. До заболотців поступово долучилися і мешканці із інших сіл, зараз кооператив розрісся фактично на пів району – у проекті беруть участь 10 громад, постійно відкриваються нові пункти збору молока – зараз їх 15. Щоденно зусиллями кооператорів заготовляють 5 тонн молока, та продають його  місцевим молокозаводам.

Пункт збору молока. 

Не так давно, за підтримки іще одного канадського проекту, тут розпочали розвиток сімейних ферм.  Минулого року відразу 10 молодих родин отримали безвідсоткові кредити на придбання худоби та доїльних установок. 

Відкриття реконструйованої сімейної ферми у с.Заболотці, кооператив "Покрова", Бродівський район.

Читайте також: ​Керівник ЛАДС: Що робити, до кого звернутись та про що пам'ятати, створюючи кооператив

Як ніколи на часі став і курс на децентралізацію, яким одними із перших в Україні вирішила піти місцева громада. Люди уже були об’єднані ідеєю кооперації, розуміли її позитивні сторони, тож ідея уже не  викликала супротиву селян. До об’єднаної Заболотцької територіальної громади наразі входять окрім Заболотців села Великі Переліски, Висоцько, Лугове, Малі Переліски, Ражнів, Велин, Вовковатиця, Мамчурі та Руда Брідська. Завдяки тій же децентралізації почали брати участь у міжнародних інфраструктурних проектах, маючи кошти для співфінансування, нарешті дали раду із освітленням у селах та планують відновлювати дороги.

Пані Дискант пояснює, що незважаючи на початковий відвертий скепсис, зараз люди дуже зацікавлені у роботі – у селі багато молоді і вони хочуть працювати у рідних селах, а не виїздити на заробітки. Донедавна зароблені кооперативом гроші люди вкладали у розвиток кооперації, хоча і не виплачували селу дивідендів та багато зробили для розвитку інфрастрктури – допомогали із харчуванням у сільських школах та дошкільних установах. У подальших планах  селян – зайнятися переробкою молока на сири та молокопродукти та більше уваги приділити розвитку свинарства

  Місцевий мешканець говорить  

Марія Кіт, секретар кооперативу "Покрова"

- Кооператив та об’єднання в одну громаду дуже згуртувало людей, ми живемо як одна велика родина, самостійно вирішуємо проблеми та даємо собі раду.  По селах стало більше молоді і дітей. Роблять ремонти, заселяються у порожні хати. Село не вимирає – і це головне.

Село Лосятин, Тернопільська область 

• Голова села: Надія Залевська
• Кількість мешканців: 1519
• Назва кооперативу СОК "Лосятинське молочне джерело"
• Дата заснування: 2009
• Спеціалізація: заготівля та продаж молока та полуниц

Лосятин, що на Тернопільщині, часто називають"полунично-молочним раєм", а хати тут, на відміну від багатьох українських сіл, не  пустують – за ними, навіть попри немаленьку ціну (від 30 тисяч доларів), стоїть черга із бажаючих придбати. Голова села, Надія Залевська, пояснює "феномен" Лосятина просто – люди хотіли працювати і досягли мети. Втім, вісім років тому, частина селян скептично поставились до створення кооперативу, вони не хотіли загоняти себе в "колгоспи". Тоді, за ініціативи директора Кременецького молокозаводу, який роками заготовляв у Лосятині молоко, частина селян вирішила об’єднатися у кооператив "Лосятинське молочне джерело", який допоміг би їм ефективніше працювати та отримувати більш якісне молоко, мати вищу ціну на нього. Підприємство допомогло із племінними коровами і холодильними установками, покликало на допомогу фахівців, і справа зрушила з мертвої точки – бачачи перспективу, люди і самі почали купувати корів та заготовляти молоко на продаж. Нині тут чи не кожен двір має від двох до десяти корів.

Врученні племінної худоби (10 корів нетелів) членам кооперативу “Лосятинськке молочне джерело” яке відбулось в рамках виконнання заходів інвестиційного проекту Міжнародної благодійної фундації «Добробут громад».

Проте лосятинці пішли у ідеї кооперації далі. Люди захотіли, крім корів, мати ще інші джерела доходів.  Селяни розуміли, що самотужки важко буде виконати те, що задумали, зокрема, вирощувати високі врожаї картоплі, зернових, городини. Тому звернулися в один із міжнародних благодійних фондів. Його представники ознайомилися із проектом громади і таки дали грант на його реалізацію. "Більше того, селяни безкоштовно отримали сортову картоплю, зернові, що дозволило за правильного, науково обґрунтованого обробітку, вирощувати високі врожаї, і, відповідно, мати з цього хороший фінансовий зиск", – розповідає сільський голова.       

Читайте також: Сільські громади: як розвивається найбільший полуничний кооператив

Проте особливою гордістю Лосятина є ягідний  кооператив, який уже 5 років функціонує за допомоги  проекту "Розвиток полуничних кооперативів" за сприяння партнерів Danone Ecosystem Фонду, компаній DanTrade, "Данон" в Україні та Міжнародного благодійного фонду "Добробут Громад". У 2012 році люди засадили перших 10 га полуниці. Нині насадження вже сягають понад 35 га. З них 25 гектарів  – кооперативне поле і 7 га обробляють сімейні ферми. Минулого року тут зібрали майже 350 т ягід.  Полуницю вирощують  за новітніми технологіями, використовуючи лише надійні європейські сорти і планують за деякий час відвести під полуничні поля не менше 50 га. Окрім полуниці у Лосятині нарощують площі під малиною, причому вирощують її як у особистих господарствах, так і на кооперативних полях. 

Для того, аби продукція не псувалась, кооператив використовує камеру охолодження об'ємом 25-30 т, придбану за підтримки "Данон" та Проекту Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) АгроІнвест в Україні. Минулого року біля цієї камери охолодження встановлено ще одну, придбану за кошти проекту ПРООН зі співфінансуванням в сумі 120 000 грн. У такій камері може зберігатися 25 т замороженої полуниці.

Цей, як й інші проекти в Лосятині, діють за принципом співфінансування – частина коштів на підтримку проектів йде від місцевого бюджету, частина – з державного, використовуються й приватні інвестиції. Дохід людям та у казну сільської ради, дозволяє розвивати соціальну інфраструктуру села – побудували дитячий садок, допомогають місцевій школі та амбулаторії.

Як стверджує пані голова, "дух кооперації" захопив майже все село, із 460 дворів у кооперативах понад 400.  Люди розуміють, що можуть гарно заробити  як на ягодах, так і на власній землі і навіть відкласти гроші. Приміром, заробітки на зборі полуниці складають щонайменше 3000 грн на місяць, а взимку селяни мають змогу стати на біржу праці і отримувати відрахування.

У планах  кооперативу – нарощувати обсяги виробництва, а також займатися переробкою молока та  різних видів ягід і налагодити виробництва паливних пелет. Як стверджує голова села, є цікавість у місцевих і до вирощування овочевої продукції –  під збут продукції готові виділити місця на ринку "Шувар".

Читайте також: Фоторепортаж: Як збирають полуницю?

  Місцевий мешканець говорить  

Олександр Яковишин, інженер технічного нагляду

- Найбільший позитив у тому, що молоді люди перестали їздити по заробітках, і почали працювати на добробут села. Я і сам останні роки працював у  Південній Кореї. Після повернення  додому почав задумуватись чим  зайнятись, декілька  разів сходив на збори кооперативу, і зробив пайовий внесок. Зараз ще й працюю інженером по технічному нагляду  у кооперативі. Нещодавно вніс ідею перероробці відходів – так у нас у селі з’явилась лінія по брикетуванню. Завдяки цьому минулого року ми вже переробили 2  тони відходів.  Звичайно, про промислові обсяги виготовлення брикетів наразі не йдеться. Проте задовольнити власні потреби села  цілком вистачить. У  Лосятині хочуть у майбутньому перейти на опалювання паливними брикетами дитячого садочку, школи та місцевої амбулаторії.

Село Снітків, Вінницька область  

• Голова села: Віктор Ольшевський
• Населення: 650 людей

У Сніткові, що на Вінничині, іще не організували повноцінного кооперативу (планують лише цьогоріч). Проте мешанці тут уже давно живуть за кооперативними правилами – допомогають одне одному та намагаються разом отримувати прибутки та розвивати інфраструктуру села. Все почалося з того, як сільський голова Віктор Ольшевський "присадив" односельчан  на ягідний бізнес.

У селі було понад 200 га земель запасу, у які інвестори могли б вкласти гроші.  Він відкидав прохання місцевих фермерів та агрохолдингів, бо вони б не створили у селі робочих місць, натомість погодився на пропозицію бізнесмена Сергія Українця, який після  розробки бізнес-плану запропонував заснувати на цій території сади та ягідні плантації із  залученням до роботи місцевих мешканців. Так він започаткував товариство "Тріада-МК", фермерське господарство "Щедрий хутір", яке і зайнялося садівництвом. До посадки 160 га яблуневого саду та десятка гектарів малини, садової суниці й лохини запросили місцевих мешканців і надали їм і постійну, і сезонну роботу. Минулого року навіть створили виробничий кластер – місцеві мешканці отримали саджанці малини та чорної смородини для домогосподарств і можуть збувати їх за конкурентною ціною підприємству. 

Читайте також: Сергій Українець: з яхти в ягоди, або як знайти вільну нішу в переробці фруктів

Сьогодні село має понад 24 млн залучених інвестицій, а вакансій стільки, що виник дефіцит робочих рук. До Сніткова почали переїжджати із навколишніх сіл, є автобусне сполучення з районним та обласним центром, працює амбулаторія, дитсадок.

Проте найбільшою перепоною бізнесу ще донедавна була відсутність водогону –  навколишні річки та колодязі були фактично сухими – ні попити, ні крапельний полив провести. Весь сільський бюджет на момент ідеї будівництва водогону становив 350 тис. грн, а Ольшевський "замахнувся" на 1,8 мільйони І дістав ці кошти. Допомогла грантова програма швейцарського-українського фонду "DESPRO". "Вони нам повірили, хоч за кількістю населення ми не відповідали їхнім умовам: треба було 1000 людей, а в нас тільки 650. Від вінницького обласного фонду сприяння інвестиціям і будівництву громада отримала пластикові труби під кредит у 3% відсотки на 30 місяців. Для пенсіонерок у селі це обійшлося в 85 гривень на місяць. Півмільйона зібрала громада, 800 тисяч – грант, 300 тисяч – із обласного бюджету, по 50 тисяч – із районного й сільського. Отак і вийшов проект вартістю більший, ніж чотири річних сільських бюджети", – підсумовує голова.

Сьогодні він ділиться рецептами  організації роботи на селі із  колегами,  приймає у себе екскурсії, а ще мовчить про плани щодо подальшої розбудови села, аби не наврочити – їх у снітківського голови дуже багато.

  Місцевий мешканець говорить:  

Неля Нечитайло, бухгалтер

- Зміни у селі я оцінюю на "відмінно". Через появу кооперативу люди працевлаштовані, мають  стабільну заробітну платню. Наша родина – я, мій чоловік, два сини, також не стоїть осторонь кооперативу – посадили 25 соток малини, а цьогоріч будемо садити іще 15 соток. Наші сусіди також посадили 10 соток ягід, а інші  родини будуть закладати плантації у цьому році. Звичайно, малина, як і будь-яка ягода – це важка праця, проте для нашого села це і великий шанс на розвиток. Це  дуже мотивує. А ще нас дуже радує, що у нас нарешті є централізований водогін – цього ми чекали довгі роки.  Ми тепер можемо не лише поливати  городину, а й встановити нарешті нормальні пральні машини

Село Черепин, Черкаська область

• Голова села: Анатолій Пархоменко 
• Кількість населення: 464
• Назва кооперативу: БСОК "Обрій"
• Спеціалізація: Багатофункціональний кооператив, вирощування та обробіток польових культур та картоплі
• Дата заснування: 2013

Ідею створення кооперативу "Обрій" у Черепині селянам підказало саме життя – багатьом людям було важко обробляти свої городи та пасовища, а техніки у селі взагалі не було. Як розповідає голова села Анатолій Пархоменко, у селі немає підприємців чи фермерів, які могли б обробляти землю. А тому цим завжди займались підприємці та фермери з інших сіл, беручи за свої послуги втридорога.  Тож потрібно було знайти можливість  придбання технічного  арсеналу, що можна було зробити лише спільними зусиллями. Маючи досвід участі у спільному з Євросоюзом проекті "Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІ", завдяки якому було відремонтовано фельдшерсько-акушерський пункт, пан Анатолій звернувся за допомогою до координаторів проекту в Черкасах. І удача не відвернулась від черепинців: оскільки кооператив уже був зареєстрований, було прийняте рішення надати йому (до речі, одному з двох в Україні) безповоротну допомогу — понад 281 тисячу гривень. Коли за виділені кошти придбали трактор МТЗ-82.1, косарку й плуг та відвал для розгортання снігу, люди  почали схвально ставитися до ідеї кооперації.  

Читайте також: Від Франківська до Черкас: як кооперативи допомагають отримати вищу ціну на молоко

За умовами проекту, основна частина, а це 80% коштів, на розвиток громади було виділено з фонду програми, решту мали забезпечити обласний та районний бюджети, бюджет села та зібрані громадою кошти і черепинці справились із цим завданням.  А уже  у 2016 році взяли участь у другому етапі проекту ПРОООН і придбали картоплесажалки, картоплекопалку, граблі-ворушилки, оприскувач, розкидач міндобрів, сівалку, тощо.

Тому тепер 47 членів кооперативу мають можливість істотно економити на обробітку своїх присадибних ділянок. Оранка для членів кооперативу коштувала 20 гривень за сотку, тоді як найдешевша послуга комерційних структур – 26 гривень. Тож лише на весняному обробітку землі селяни заощаджують понад 700 грн.

Анатолій Пархоменко розповідає, що допомагаючи один одному, члени кооперативу не забувають і про інших жителів села. Так, відтепер у взимку немає проблем із заметами на дорогах, щодня курсує сільській шкільний автобус, а після снігопадів кооператив безкоштовно здійснює розчистку шляхів.  Якщо раніше витрачали на це щорічно 20 тис. грн, то тепер сплачують лише за пальне – вся інша техніка та послуги – кооперативні.

Сьогодні черкащани із задоволенням розповідають про свій досвід кооперації, і планують відкриття у селі другого кооперативу, який буде займатись вирошуванням овочів та кролівництвом.

  Місцевий мешканець говорить:  

Людмила Оніщенко, домогосподарка

- На мій погляд, кооперація допомогає селу знайти ресурси на життя. У нас в області люди трудолюбні, віддавати землі в оренду можна, проте набагато краще їх використовувати та обробляти самотужки.  Зараз у нас багато планів попереду, а завдяки запалу голови кооперативу Анатолію Стрикалю, я переконана  всі вони будуть реалізовані.

Ірина Глотова

фото: Agravery,  #Снітків , loda.gov.ua, lads.com.ua, provse.te.ua, cba.org.ua