Микола Мірошниченко: Ерозія ґрунтів посилюється, бо в Україні переважають тимчасові інтереси над стратегією збереження родючості

Протидіяти деградації, дегуміфікації ґрунтів можна двома шляхами. Перший з них – це бідкатись, та розповідати, які ми бідні та нещасні та просити грошей на «зупинку» деградаційних процесів, зокрема, водну та вітрову ерозію ґрунтів. Інший передбачає дію, а саме, застосування інноваційних технологій збереження родючості ґрунтів. Про них та про те як солома може стати добривом, як збільшити витривалість нових гібридів тощо, Agravery.com поговорив з заступником Голови Вченої ради ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського», Членом спеціалізованої вченої ради, доктором біологічних наук Миколою Мірошниченко.

Про деградацію ґрунтів ми говоримо уже не одне десятиліття, чому ми не бачимо позитивних змін?

– Деградація ґрунтів – це не тільки природне, але й економічне, соціальне явище. Воно виникає через порушення усіх причинно-наслідкових зв'язків між компонентами навколишнього середовища. Сьогодні деградація не тільки не зменшується, але й посилюється через економічні причини, порушення соціальних зв’язків між усіма ланками, які повинні опікуватися ґрунтами.

Наука, бізнес, місцева влада, уряд, землевласники та землекористувачі повинні бути об’єднані. Через те, що у країні переважають тимчасові або  корпоративні інтереси над загальною стратегічним завданням збереження родючості спільних ґрунтів, тому ерозія не тільки не зупиняється, але посилюється.

Крім спільних зусиль для збереження родючості ґрунтів необхідні і капіталовкладення?

– Звичайно. Потрібно розуміти, що збереження родючості ґрунтів вимагає величезних витрат. Ці капіталовкладення тісно пов'язані з агровиробництвом. Щороку аграрії витрачають чимало коштів на придбання мінеральних добрив, мікродобрив, бактеріальних препаратів, а також технічну меліорацію. Вони могли б працювати значно краще, якщо б використовувалися нові підходи до збереження родючості ґрунтів та протидіяти деградації і дегуміфікації ґрунтів.

Читайте також: Україна аграрна: що відбувається з ринком зернових і олійних (01.02 – 05.02.2021)

Розкажіть про види деградації ґрунтів?

– Хто як не ґрунтознавці знаються на деградації? Але втомлювати науковими роз’ясненнями не буду. Один з видатних ґрунтознавців минулого сторіччя Ігор Аркадійович Крупеніков визначав 42 види деградації і кожен з них тією чи іншої мірою є у нашій країні.

Найнебезпечнішими для українських земель є 17 видів деградації ґрунтів. Інститут охорони ґрунтів контролює близько 14 видів, а три інші - це біологічні та  ерозійні процеси, які контролюються погано, оскільки немає спеціального біологічного моніторингу. Крім того, майже немає стокових площадок спостережень за ерозією в Україні.

Зазначу, що сьогодні деградації, за показником вмісту гумусу, підлягає 43% ріллі.

фото: Микола Мірошниченко/ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського»

Для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу господарства вносять гній, а чи можна його замінити?

– В останні роки ми спостерігаємо за приростом урожаю, зокрема, зернових та соняшнику. Це відбувається завдяки застосуванню високотехнологічних підходів у рослинництві. На полях з’явилася нова техніка, використовують сучасні засоби захисту рослин, нові гібриди культур. Після збору врожаю залишається багато рослинних часток та нетоварна частина урожаю. Саме вони забезпечують ґрунт основною часткою вуглецю.

Для прикладу, якщо у 2011 році на 1 га приходилося 2,9 т соломи, у 2013 – 3,3 т, у 2017 – 3,6 т, і цей показник завдяки збільшенню врожаю тільки зростає. За умов, коли немає гною і у найближчі роки його не буде в необхідній кількості, а це 10-14 т/га, правильне управління поживними залишками – це одна з головних складових, яка дозволить стабілізувати врожайність та процеси деградації ґрунту.

фото: Микола Мірошниченко/ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського»

Читайте також: Теплиці та морози. Як впливають погодні умови на ранню продукцію?

Зараз на ринку багато нових сортів культур, як можна підвищити їх урожайність та витривалість, щоб потім отримати і урожай, і солому?

– Якщо порівнювати новітні сорти з тими, що були 20 років тому, то це, як кажуть в Одес, є дві великі різниці. Нові сорти вимогливіші до мінерального живлення та потребують спеціальних підходів. Німецькі дослідження доводять, що за несприятливих погодних умов, які часто спостерігаємо, реакція більш високопродуктивних сортів є більш негативною ніж у традиційних. Це погано.

Потрібно досконало знати характеристики усіх нових сортів, агрохімікатів та пестицидів, які заходять в Україну. Одна з фірм МХП - МВФ «Урожай» з Черкаської області зацікавилась, чому у несприятливий за погодних умов рік, різниця реакції різних сортів у різних господарствах велика. Виявилося, що нові сорти потребують спеціальних підходів до мінерального живлення. За такої співпраці ми пропрацювали 2016-2017рр. Потім, зрозумівши сутність проблеми, ми продовжили свої дослідження уже за державної підтримки.

Після вивчення 8 нових сортів озимої пшениці закордонної селекції ми розробили рекомендації щодо змін норм внесення добрива. Також, наші вчені розробили спеціальну методику, яка дозволить за невеликих капіталовкладень, надавати розгорнуту характеристику кожному новому сорту, який заходить в Україну. Сьогодні цю методику ми патентуємо.

фото: Микола Мірошниченко/ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського»

Читайте також: Блог агронома. Підсумки року: як посуха сплутала нам карти

Інститут має чимало наукових підрозділів, який з них допомагає перетворити органічні залишки у добрива?

– У нашому інституті функціонує одна з найбільш затребуваних лабораторій – Лабораторія органічних добрив та гумусу, де працюють висококваліфіковані фахівці. Вони опрацьовують усі можливі види органічних залишків, які можуть виробляти високоефективні органо-мінеральні добрива.

Завдяки тісній співпраці агровиробників та наших науковців, вигоду отримують усі. Замовники -кращі урожаї та зупиняють деградацію ґрунту, а вчені на базі цих досліджень пишуть кандидатські та докторські роботи. Навіть більше, зараз працює ціла школа у цьому напрямку.

фото: Микола Мірошниченко/ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського»

Якщо повернутися до питання подолання ерозі], як нам слід діяти?

– У найближчі роки зробити щось у цьому напрямку буде неможливо, якщо спиратися на ті підходи, які панували 30 і більше років тому. Все тому, що усі капітальні протиерозійні споруди знаходяться у не дуже доброму стані та потребують постійних коштів на свою підтримку. Якщо вони перестануть працювати, то наслідки від цього будуть більш руйнівні, ніж якщо б їх взагалі не було. Йде концентрація стоку, а де ця споруда не функціонує, там  спостерігаємо нові розливи.

На цьому негативі не хочу концентрувати увагу. Давайте подумаємо, як діяти фермерському господарству, обмеженому у ресурсах, але у якого є невелика тваринницька ферма. Як розподілити ресурси гною, побічної продукції, так, щоб мінімізувати втрати від ерозії?

Сучасні програмні засоби та підходи дозволяють це зробити. Якщо вносити гній невеликими дозами на усіх полях згідно сівозміни, ефект буде, але не такий, який може мінімізувати ерозію ґрунту. При внесенні добрив потрібно враховувати перепади висот. Щоб розробити методику внесення, наприклад, гною, фермеру необхідно звернутися до спеціалістів. Спочатку вони складають та вивчають картограми втрат ґрунту від водної ерозії, а потім запропонують оптимальні рішення.

Читайте також: Олександр Доброжанський: Facebook та Instagram не продають, мої сири продає сайт

Якщо у фермера немає ні коштів, ні гною, але це його земля постійно попадає під ерозійні процеси, що йому робити?

– І для нього є вихід. Перш за все необхідно правильно спроектувати напрям руху машино-тракторних агрегатів. Це робиться для того, щоб не конструювати сток, особливо у весняний та літній період, а розподіляти його за допомогою техніки, таким чином, мінімізувати ерозію.

Чи це складно? Ні. Потрібно всього два фахівця: один у полі, а другий працює за комп’ютером з картограмою, яка дозволяє покроково розрахувати оптимальні напрямки руху техніки. Не завжди ці напрямки будуть зручними для фермера у плані обробку полів чи посівів, але це допоможе зупинити ерозію. Навіть одноразові капіталовкладення дають хороші результати.

Тільки спільними зусиллями науки, бізнесу, місцевої влади, уряду, землевласників та землекористувачів поступово, крок за кроком, від поля до поля, від господарства до господарства можна подолати деградацію ґрунту.