Марія Осика: Результат у рослинництві лише на 20% залежить від погоди та світових цін

Давайте зіграємо роль інвестора, який сидить десь в Нью-Йорку та приймає рішення щодо інвестицій.

Основне, що ми маємо зрозуміти, - Україна та її агросектор не є унікальними та його гравці конкурують за капітал з іншими країнами та секторами економіки. Який світ інвестора, до чого він звик? З чим він порівнює пропозиції, коли ми приходимо до нього зі своїм інвестиційним проектом? Він звик отримувати у відсотках певну віддачу на капітал. Наприклад, інвестиції у американську сільгоспземлю дорівнюють 12% повернення на капітал при волатильності +/-10%. І у нього багато інших можливостей для інвестування. Це його реальність. Він до неї звик і розуміє, у що йому комфортно інвестувати. Люди інвестують в те, що зрозуміло, та зі ста проектів виберуть найбільш наближені до вже знайомих.

Будь-яка управлінська команда, яка керує аграрним бізнесом та конкурує з іншими секторами, повинна створити модель, яка дасть очікуваний інвестором результат, - в українських умовах це 20% з волатильністю +/- 1%. На практиці для мене сільське господарство - це дві кнопки: зелена - ми робимо, та червона - стоп, ми нічого не робимо. Кнопки включаються на автопілоті та все вирішує вартість капіталу плюс річна амортизація.

Якщо ми подивимось на світовий агросектор, то всі, починаючи з виробників обладнання, насіння, міндобрив, ЗЗР та до тих, хто контролює полиці в супермаркетах, орієнтуються на два параметри - повернення капіталу та маржу EBITDA. І, якщо проаналізувати, компанії, які мають показники нижче середнього, не мають майбутнього. Тому кожен бізнес, який має у складі рослинництво, повинен визначити, яке значення мають ці його параметри, і потім намагатися піднятися вище середньої лінії - 12% повернення капіталу та 13% маржа EBITDA.

Перед тим як щось робити, треба дивитись на показники Чикагської біржі, яка показує ціни на три роки вперед. Знаючи свої витрати, можна відразу побачити, яка культура має маржу, а яка ні, і орієнтувати сівозміну на Чикаго. Тому ризики можна захеджувати в доларах.

Відкрита економіка бере те, що дає Господь Бог та Чикаго. Ми фіксуємо маржу та зменшуємо ризики. Основний ризик - це погода, але вона та Чикаго - це 20% впливу на кінцевий результат. Ще 80% залежить від якості прийняття рішень на місцях, від конкретних людей.  

Формула успіху - кожна людина в організації має знати, що вона робить. Я думаю, що треба спочатку зрозуміти, що наша головна мета - залишити людей, які справді приносять користь. І, визначаючи це, ми  говоримо для себе - що буде, якщо людина залишиться вдома? Якщо EBITDA піде вверх чи вниз, значить людина є ядром компанії. Якщо не рухатиметься, то хай краще сидить вдома. Це стосується будь-якого бізнесу.

Ця модель дозволяє нам обходитись без величезного боргового навантаження. У нас залишився один кредит, який ми цього року повернемо, та будемо єдиним в Україні агрохолдингом такого масштабу, що не має боргів. Наша бізнес-модель працює так, що нам вистачає внутрішньої ліквідності, ми навчились отримувати повернення на капітал в очікуваному обсязі. Також ми створили свою страхову компанію, яка напряму має контракти з перестрахувальниками. Ми страхуємо всі погодні ризики по всім посівам озимих та ярих. Середня маржа - 25%. Адже статистика говорить, що кожні п’ять років можна втратити 65% EBITDA, а кожні 10 років - 100%.

Можна було б сказати, що це модель добра для великої компанії, яка за рахунок масштабу може собі багато чого дозволити. Але Світовий банк проаналізував діяльність багатьох фермерських господарств різного масштабу та дійшов до висновку, що економія масштабу в агросекторі відсутня - немає значення, чи у вас 50 га, чи 50 тисяч, чи півмільйона га. Повернення на капітал однакові. Звісно, це ми говоримо про рослинництво. Ми з ним погоджуємось. З більшим масштабом збільшується тільки складність управління та не завжди виконуються ті завдання, які ставить інвестор.

Підготовлено в рамках спецпроекту з програмою Agri MBA від Києво-Могилянської академії (kmbs)

Читайте також:

Керівник Agri-MBA: Аграріям часто не вистачає гнучкості або інформації