Істина у зерні, або як інновації змінюють насіннєву галузь

За розрахунками вчених Інституту аграрної економіки, для забезпечення посіву прогнозованих площ в Україні необхідно мати щорічно до 3 млн т високоякісного насіння різних сортів тільки зернових культур, з яких 1,8 млн т озимих і 1,2 млн т ярих зернових.  Якщо ще 5-7 років тому витрати на насіння у господарствах складали 20-30% від загальної кількості капіталовкладень, то тепер 35% і більше.   Окрім цього аграрії засвідчують, що дуже уважно ставляться до вибору технологій посіву і до посівного матеріалу, серед тисяч пропозицій обираючи необхідні параметри.

У свою чергу як вітчизняні, так і зарубіжні селекціонери намагаються максимально задовольнити потреби рослинництва та більш критично підходять до проблеми адаптації сортів і гібридів до різних польових вимог. Поспілкувавшись із експертами та виробниками, Agravery.com спробував виокремити тренди вітчизняного насінництва та подивитись, які ж інновації та зміни у підходах чекають на насінництво у майбутньому.

Зміна пріоритетів

Згідно досліджень компанії Kleffmann, українські аграрії щорічно висівають понад 700 сортів зернових культур, 300 з яких – це озима пшениця. Постачають їх 54 компанії - як виробники, так і дистриб’ютори, а частину насіння аграрії завозять самостійно, і воно не є зафіксованим у «Реєстрі сортів…». Якщо говорити про кількість зареєстрованих  сортів, то у 1991 році їх було 890 а у 2019 році – уже 3880. Тож виробнику стає дуже важко обрати необхідний саме йому сорт, а тим більше вирішити сакральне питання – яка селекція краща, іноземна чи вітчизняна?

«Сьогодні  основний акцент робиться не тільки на те, український сорт чи іноземний, а саме на його продуктивність і здатність максимально розкривати свій потенціал – тобто, більший урожай з меншої площі. Водночас, починаємо більше звертати увагу на генетичну стійкість сорту чи гібриду до хвороб або шкідників. Тому що погодні умови і постійна зміна температур стимулюють нас, аграріїв, шукати додаткову та ефективну подушку безпеки», – стверджує фермер з Полтавщини Олексій Шевченко.

Тим не менш, за даними науковців Інституту аграрної економіки, незважаючи на економічні труднощі, вдалось зберегти пріоритетність вітчизняної селекції для сортів зернових, зернобобових та круп’яних культур. Так, у 2019 році частка української селекції по пшениці становить 72%, ячменю – 58%, а по плодово-ягідним та винограду 85 та 96% відповідно. У середньому, по всіх видах сільськогосподарських рослин доля української селекції становить 44%.

«Аналіз використання насіннєвих ділянок основних сільськогосподарських культур свідчить про переважання в посівах сортів вітчизняної селекції – 80,7%. Сортові насіннєві посіви жита озимого на 97,1% сформовані з українських сортів, пшениці озимої – на 87,4%, гречки – на 97,4%, сої та ячменю ярого – на 76,4 і 74,4% відповідно. Трохи нижче цей показник для пшениці ярої (65,2%), соняшнику (63,8%), кукурудзи (61,2%) і гороху (59,9%), – коментує директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Юрій Лупенко.

Читайте також: Андрій Касьян: BASF розглядає можливості створення власного виробництва пестицидів в Україні

Керівник Всеукраїнського наукового інституту селекції  Мирослав Парій розповідає, що  конкуренція між українськими та іноземними сортами тільки пішла на користь нашим аграріям.  Адже у будь-якому випадку, сорт, не гібрид, ми маємо розглядати як інновацію. Тому, що це новий сорт і він має бути кращим за попередній. «За останні 10 років ми отримали можливість користуватися досягненнями світової селекції. Наша наука зараз дозволила приватним компаніям працювати поруч із державними інституціями. Це дозволило їм конкурувати на якомусь рівні за споживацькі уподобання. І це, фактично, дозволило удвічі збільшити, наприклад, урожайність соняшника. По ріпаку те ж саме. І якщо ще 10 років тому ми не знали, що таке гібрид ріпаку, то на сьогодні висівається 70% цих гібридів. Тому ця доступність допомогла нам підвищити урожайність в Україні», – розповідав Парій під час презентації програми підтримки і розвитку фермерів південно-східних областей України від HarvEast і UTA Group.

Рослинна адаптація

Як пояснюють науковці та експерти, основна робота насіннєвих компаній на сьогодні зосереджена саме у напрямку пристосування рослин до найрізноманітніших умов – посухи, спеки, морозу, холоду. «В Україні і у світі триває розробка сортів, які ідеально адаптуються до різних умов вирощування, таким чином можемо отримувати більше врожаїв з однієї і тієї ж землі. Придатні для росту в більш посушливих регіонах ті культури і сорти, які ростуть в умовах, де прісна вода є дефіцитною», – стверджує виконавчий директор Насіннєвої асоціації України Сюзанна Григоренко.  Насіннєві компанії підтверджують: найбільший відсоток продажів припадає сьогодні на сорти із певними властивостями та адаптацією до погодного стресу, клієнти обирають продукти згідно придатності та адаптованості продукту для певної території,  чи кліматичних умов. «Ми постійно вивчаємо попит та потреби клієнтів. Приміром, по соняшнику у нас з’явилися гібриди зі стійкістю до гербіцидів групи Express Sun, плюс нові гібриди з підвищеною стійкістю до семи рас вовчка, по кукурудзі – розширюється лінійка з підвищеною стійкістю до посухи, з’явилось декілька нових гібридів ріпаку», – пояснює директор з маркетингу «Лімагрейн-Україна» Олександр Астраханцев.

Агрохолдинги теж не стоять осторонь теми насінництва, а розвивають цей напрямок, бо вважають його перспективним. Приміром, восени минулого року агрохолдинг HarvEast запустив універсальну насіннєву лінію у Донецькій області. Разом з лінією з доопрацювання насіння почала працювати лабораторія контролю якості продукції, що випускається. Ще три роки тому HarvEast почав розвивати насіннєвий напрямок як окремий вид бізнесу з проекту гібридизації насіння соняшнику для компанії MAS Seeds. Уже в 2018 році агрохолдинг розширив рамки співпраці з французьким партнером до трьох проектів, а також почав вирощувати насіння для Euralis Semences і Аlta Seeds. «Запуск насіннєвої лінії став для HarvEast важливим кроком щодо зниження виробничих ризиків, пов'язаних з веденням сільськогосподарської діяльності в зоні ризикованого землеробства. Розвиток насіннєвого напряму паралельно з впровадженням зрошення допоможе HarvEast мінімізувати вплив зовнішніх факторів на результативність роботи агрохолдингу, забезпечить сталий розвиток бізнесу», – підкреслив генеральний директор HarvEast Дмитро Скорняков.

Корисні властивості 

Як пояснює незалежний експерт з агрономії Олександр Гончаров, суттєві відмінності та інновації за останні 5-10 років втілювались у сортах та гібридах культур. Якщо раніше акцент робився на комплексну стійкість до несприятливих умов, зокрема до хвороб, і це досягалось методами класичної селекції, то зараз акцент більше зроблений на досягненнях генетичної інженерії та її сучасних можливостях. При чому ГМО має різні напрямки. Найбільш відомий варіант – це сорти та гібриди, що стійкі до інсектицидів та гербіцидів суцільної дії (гліфосат та глюфосинат) чи широкого спектру дії (дикамба), зокрема, під останню у США зробили стійкі сорти сої, гербіцидів групи імідазолінони (Clearfield), або гібриди соняшнику стійкі до трибенурон-метилу.

Ці сорти дуже швидко поширились світом. А от сорти та гібриди, які наділені стійкістю до шкідливих мікроорганізмів, поки що менш поширені. Починалось це із гена ґрунтової бактерії бацилюс тюрінгієнзіс  (БЦ),  який вживляли (трансплантували) різними методами в ДНК картоплі для її модифікації. Таким чином рослина починала допомагати  сама собі певною речовиною яку раніше могла отримати тільки із препаратів.

Читайте також: Скільки коштуватиме аграрію осіння посівна у 2019 році – інфографіка

Так само міжнародні селекційні компанії працюють над закріпленням складних генетичних ознак у сортах, приміром, у бобових (соя). Мова йде про стійкість до розтріскування стручків, або ж усунення розтріскування ріпаку. По овочевим культурам увага прикута до показників зберігання готової продукції та меншої кількості відходів, а також до зменшення використання хімічних препаратів на культурах за рахунок мобілізації та модернізації їх властивостей.

«ГМ-технології зіграли свою роль у покращенні якості рослин. Приміром, з’явився так званий «золотий рис» – родич звичного всім рису із більш збалансованим хімічним складом і вищою харчовою цінністю. Крім цього, науковці працюють над тим, аби збагатити  агрокультури, овочі та фрукти вітамінами й позбавити агресивних алергенів», – стверджує Олександр Гончаров. Важливий рушій інновацій у насінництві – це зростаюча група споживачів, які вимагають більш здорової та безпечної продукції. Тобто всі хочуть більшого різноманіття культур, а сама продукція має бути  поживною і зберігатися більш довгий час.

Доктор біологічних наук, завідувачка відділу фітопатології та ентомології Селекційно-генетичного інституту Ольга Бабаянц наводить  приклад таких селекційних інновацій, які поєднуються із потребами людства. «Велика кількість науковців із США та ЄС зараз працюють над тим, аби виводити безглютенові сорти пшениці, адже давно зрозуміли, що вал урожаю це добре, проте потрібно займати і інші, вищі щаблі потреб. Адже у світі понад  7% хворих людей, організм яких не засвоює пшеничний білок. Потрібно вирощувати сорти з певними показниками, працювати на іммунні властивості. Тому і нашим науковцям не слід замикатись тільки на урожаї – зараз інші виклики», – радить вона.

Нове, чи забуте старе?

Іще одним трендом насіннєвої галузі можна назвати «міграцію» вирощування  різних культур до нехарактерних для них країн. Це відбувається як через зміну клімату, так і вподобань українців. «Приміром, цього року в Україні зареєстровані такі нові культури як тефф, верба ламка, костриця валійська, ламкоколосник ситниковий, кіноа та хеномелес. Українським виробникам тільки доведеться стикатися із ними у польових умовах», – розповідає Сюзанна Григоренко.

Але існує і протилежна сторона «медалі». Зрозуміло, що сорти і гібриди інтенсивного типу не зовсім підходять під модну нині і в Україні, і у світі органіку, де використання засобів захисту у цих системах мінімальне, тому пріоритетом  стають сорти та гібриди, які стійкі до хвороб та шкідників. «Найімовірніше, у недалекому майбутньому світовій селекції взагалі доведеться повернутися до вже звичних сортів які були виведені до 60-их років минулого століття. Мода повернеться до тих різновидів культур, які були зроблені вченими іще до інтенсифікації агровиробництва, бо вони мають суттєво кращу адаптованість і структуру. Якщо умови вирощування дозволяють, то аграрії можуть використовувати ті генотипи, які заточені саме під конкретні вимоги. Вже зараз низка великих селекційних компаній бере старі сорти, гібриди та модернізує їх під нові вимоги – і результат виходить дуже непоганий», – прогнозує Олександр Гончаров.