Інстаграмні місця, або Агробізнес на 15 сотках

У багатьох аграріїв виникає бажання переорієнтуватись і вирощувати дорогі у реалізації культури або перетворити свої поля на фотозони. Про основні проблеми та перспективи Agravery.com розпитав у виробників цього нішевого напрямку.

Без  примхів

Перш ніж починати займатися вирощуванням будь-якої культури, необхідно вивчити ґрунт, у який планується висаджувати культуру, купити якісний посадковий матеріал, а також дотримуватись усіх агротехнічних моментів.  Важливо розуміти, що шафран любить пухкі ґрунти, які мають високий вміст поживних речовин, хоча з практики виробники шафрану зазначають, що росте рослина практично на усій території країни.

«Якщо говорити про посадковий матеріал, то бульбоцибулини продаються кілограмами, відповідно, маленьких цибулин буде більше і можна збільшити посадкову площу, а великих, відповідно, менше, але вони будуть мати цвіт у цей же сезон і так можна отримати перший урожай спецій. Дрібні цибулини, які важать менше 5 грам, малоймовірно, що зацвітуть цього ж сезону, а їх урожай отримаєте через рік. Цього року в середньому бульбоцибулин з вагою більше 5 грн коштують 200 грн/кг, а більші - від 240 грн/кг», - розповідає Костянтин Сосна, співзасновник ТОВ «Агро-Фокус».

Шафран зацвітає у жовтні, саме тоді з самого ранку квітку варто зривати. Щоб зберегти для використання нитки шафрану,  їх необхідно добре висушити. У господарстві їх сушать у звичайних побутових сушарках при температурі 40-60 °C. Найбільші затрати – це людські, адже цвіт необхідно збирати та оброблювати вручну», - каже співзасновник ТОВ «Агро-Фокус».

Але не усе так просто у вирощуванні шафрану. Незважаючи  на дороговизну спеції, ринок збуту її не такий великий. Костянтин Сосна поділився історією господарства, власники якого  протягом 4 років кошти вкладали у вирощування шафрану, але от знайти ринок збуту не могли.

«Кожного року господарство вкладало у полив рослин, збирання, обробітку сушіння і у результаті тільки накопичує спецію. Зараз власник підприємтсва звернувся до мене з проханням купити або допомогти продати його продукцію. Адже він не розуміє, що робити далі: інвестиції тільки зростають, а результату немає», - ділиться досвідом Костянтин Сосна.

ТОВ «Агро-Фокус» реалізовує шафран як спецію тільки на внутрішньому ринку, зокрема, у ресторани, посадковий матеріал купують у невеликих об’ємах дачники. Якщо говорити про спецію, то проблема у тому, що є чимало її альтернатив, зокрема з Ірану, Індії, Греції тощо, які пропонують свою продукцію за $2/кг, а є і звичайна куркума як аналог дорогій приправі. Важливо зазначити, що культури споживання у країні шафрану немає. За підрахунками Костянтина Сосни, під шафраном уже знаходиться близько 500 га.

Читайте також: Біле проти червоного. Чому свинина програє курятині?

Шляхи збуту

Для збуту такої дорогої спеції як шафран в нагоді стала б організація кооперативу або ж асоціації. Але проблема в тому, що, самі виробники не готові до їх створення.

«На словах, господарства, які вирощують шафран, готові до виходу на експорт, але як тільки ми підшуковуємо варіанти, розповідаємо, що необхідно для цього зробити, бажання у них стає менше. Основна умова -  легалізація свого бізнесу. Тільки на цьому етапі 70% людей відмовляються це робити. А от ті люди, які залишилися, не готові вкладатися  у необхідний штат працівників, сплачувати внески. Я, наприклад, готовий сплатити 50% видатків, а от інші 50% має бути розподіллено між усіма членами кооперативу.

Коли б ми експортували та реалізовували спецію за кордоном, тоді прибуток ми б розділили і кожен би отримав максимальну маржу зі спеції. Є ще один варіант. Я міг б викупити шафран, а потім спецію перепродати - тоді мені необхідно закласти і свій прибуток у кожен грам. У кожного, хто здає спецію має бути сертифікат якості продукції, який коштує недешево. Це додаватиме впевненості у тому, що в товар, який я реалізую, не потрапить декілька грам спеції, яка була вирощена на забрудненій території чи при її вирощуванні використовувалися заборонені агрохімікати», - каже Віталій Шакало, власник ФГ «Шафран Любимівський».

Якщо в Європі після аналізу виявлять вищий дозволеного рівень пестицидів, одразу вилучають з продажу та повернуть усю партію товару. Сьогодні більшість фермерів вирощують шафран невеликими партіями, тому не хочуть витрачатись на її сертифікацію. За спостереженнями Віталія Шакало, вони більше цікавляться розмноженням рослини, ніж продажами дорогої спеції.

«Можливо тільки через 3-4 роки, коли вони дійдуть до 0,50 г і вище, вони будуть готові до сертифікації та до вкладення коштів на створення та розвиток кооперативу», - додає власник ФГ «Шафран Любимівський».

Читайте також: Готуй протруйник влітку: які проблеми чекатимуть на аграріїв?

Орієнтація на крафт

Фермери, які вирощують таку дорогу спецію як шафран, мають переваги перед іншими виробниками, адже її можна зберігати десятиліттями. Не продали спецію цього року, є шанс це зробити через 5-10 років. Крім того, на території України є скупники цієї продукції, які пропонують 3-4$/г. Також невеликими партіями 100-500г без розмитнення її вивозять за кордон, де пробують реалізувати спецію серед знайомих.

«Крім того, є ще один цікавий варіант реалізації спеції – це кооперація з крафтовими виробниками свого регіону. Для початку таких виробників необхідно знайти і запропонувати хоча б по одному граму спеції безкоштовно, для створення унікальних продуктів. Як показує наша практика, з 20 виробників, які спробували додавати у продукти шафран – 4-5 стануть вашими клієнтами.

Не потрібно забувати, що шафран – це натуральний консервант, який подовжує термін придатності натуральних продуктів, зокрема, яблучного зефіру. Якщо додати у 3 кг фруктового пюре тільки 1г шафрану, тоді термін придатності зефіру з 5 днів зростає до 20, як і вартість такого ексклюзивного смаколика. Популярний серед споживачів, особливо пенсіонерів, мед з додаванням шафрану», - ділиться досвідом  Віталій Шакало.

Читайте також: Смакуємо фермерське. Чи завжди безпечні "крафтові" та "локальні" харчі?

Інстаграмні місця чи урожай?

Одне з найкрасивіших інстаграмних місць – це лавандові поля. Але досвід господарства у Херсонській області свідчить, що лаванда особливо попитом сьогодні не користується, і як бізнес її не варто розглядати.

«Заробити можна тільки на продажах саджанців, на зрізі квітів отримуємо мінімальний заробіток. Особисто ми не плануємо розширювати площі під лавандою. У якості декору рослину ми постачаємо тільки в один ресторан, який використовує її для весільних короваїв. Лаванда збагачує його неймовірним ароматом та додає нові смакові відчуття.

Від ідеї здавати квіткове суцвіття рослини на виробництво олії - ми відмовились одразу. Компанії, які готові їх купити, пропонували таку ціну, яка навіть не покривала собівартості її збирання. Тому, якщо по спаржі чи шафрану ми плануємо розширювати площі, оскільки на них є попит, то щодо лаванди таке питання не виникає», - говорить Віталія Шакало, власник ФГ «Шафран Любимівський».

Агротуризм для багатьох господарств став способом звести кінці з кінцями і якось виживати, це по-перше, а по-друге таким чином вони рекламують життя в селі, розповідають про здоровий спосіб життя, органічні продукти та правильне харчування.

«Сьогодні в Україні дуже мало фермерських господарств, а проводячи екскурсії, ми пропагуємо життя за містом. В село можна переїжджати пенсіонерам, які ще досить активні, молоді, яка зрозуміла, що тут можна відкрити власний бізнес. Вхідний поріг у сільському господарстві трохи нижчий ніж у місті у будь-якому виді діяльності. Наше завдання - показати людям, що у селі можна організувати бізнес, це цікаво, а у перспективі прибутково», - розповідає Катерина Лісова, співвласниця «Козячої ферми двох Катерин».

У той же час Віталій Шакало з власного досвіду розповідає, що перехід до агротуризму вимагає розширення персоналу. Для того щоб цей напрямок бізнесу працював, необхідно у штатний розпис вносити ще одного робітника. Одному справитись одночасно з виробництвом і туризмом досить важко.

«Багато на фотозонах не заробити, поясню чому. Наприклад, беремо плату за вхід на поле, де ростуть тюльпани. Через дві  години бачимо, що люди зривають величезні оберемки квітів, щоб зробити одне-єдине фото. Зазначу, що вони часто не мають при собі ножа чи інструменту для зрізу тюльпанів, вони їх варварськи рвуть з корінням.

Така ж ситуація у нас трапилась  з лавандою. Два роки тому ми мали фотозони на лаванді, і коли люди залишаються без нагляду, вони одразу хочуть вибрати найкращий ракурс між рядками, для чого обов’язково потрібно прилягти, і їх не цікавить, що кущ буде пошкоджено чи зламано. Якщо людина має 20-50 соток землі, і планує висадити лаванду тільки у якості фотозони, то можливо цей бізнес спрацює. Оскільки ми займаємось вирощуванням декількох культур, виділяти ресурси ще на цей напрямок у нас не має змоги», - зазначає Віталій Шакало, власник ФГ «Шафран Любимівський».