Фруктові тренди: як продають та експортують українську плодову продукцію

В Україні щорічно виробляють близько 2 млн плодів та ягід, з яких найбільше, а саме 46%, займають яблука. Вишня та слива - 8%, груша - 6%. При цьому площа професійних насаджень залишається на рівні 67 тис. га і для них основною культурою продовжує залишатись яблуко, на яке припадає 90%  площ. Груша, слива та абрикос займають у професійній ніші виробництва по 1-3%. 

Основним регіоном виробництва продовжує залишатись Вінниччина, 11 тис. га.  Виробництво яблук рівномірне майже по всім регіонам, а от інші кісточкові переважно зосереджені на півдні. На жаль, південний регіон, маючи надзвичайно сприятливі умови, поки що потенціал не використовує.  

На міжнародному ринку найбільш популярним продуктом залишається український яблучний концентрат та волоські горіхи.  Одним із лідерів експорту є черешня, а лідером імпорту – персики (майже 34 тис. тонн) та абрикоси (3 тис. тонн). Відповідно до тенденцій експорту змінилась і картина закладання насаджень. Збільшились площі закладання горіхоплідних культур – усього було закладено 1800 га, також зросли площі насаджень ягідних культур та кісточкових. Це відбулось за рахунок зменшення насаджень яблуні, у минулі сезони майже 50%. Ще одним незаперечним трендом є виробництво органічної ранньої та надранньої продукції.  Розвиток сегменту переробки під замовлення клієнтів з ЄС та інших країн. Використовуючи всі ці фактори, наші виробники можуть бути цілком конкурентними на світовому ринку.

Незважаючи на це, головними проблемами є невміння і небажання більшості виробників отримувати якісний експортно-орієнтований товар та розуміти тренди виробництва. Спробуємо розібратись із цим разом. Що з відбувається із виробництвом найпоширеніших фруктів в Україні та світі та із цінами на них:

Яблуко

Яблуко є найбільш поширеною культурою у зоні помірного клімату – площі 5,3 млн га, виробництво на рік –  понад 90 млн тонн. Виробництво яблук динамічно зростає разом із урожайністю, яка у середньому по світу складає 16,9 т/га. Україна входить до ТОП-15 країн-лідерів з вирощування цієї культури і площі під нею дедалі зростатимуть. Виробництво у нас оцінюють  у 290 тис. тонн, хоча в останні роки відбувається спад - площі насаджень спадають, втім нові насадження закладаються більш щільно, що означає більшу урожайність. У минулому році середня ціна реалізації за кілограм складала 6,9 грн.

Груша

Площі груші у світі дещо менші через її невисоку морозостійкість  та вимоги щодо вирощування та зберігання. Світові площі груші складають 1,5 млн га, урожай - 27 млн тонн. Україна станом на 2017 рік займає 16 місце у рейтингу лідерів виробництва. На відміну від яблука, популярність цього плоду динамічно зростає, відбувається поступова інтенсифікація насаджень. Всього 1,2 тис. га насаджень в Україні, і 5,6 тис. тонн урожайність. Найбільш продуктивні Чернівецька, Харківська, Вінницька області. Середня ціна минулого року становила 6,9 грн.

Персик

Персик можна назвати однією із найпоширеніших кісточкових культур. Світові площі складають 1,6 млн га та урожай – 25 млн тонн. Найбільший виробник - Китай, на який припадає близько 60% світового урожаю. Площі під персиком в Україні близько 2000 га, і його виробництво поки що обмежене лише півднем України, сегмент потребує інтенсифікації.

Слива

На ринку слив також превалює Піднебесна. Понад 1,5 млн га сливи припадає саме на Китай, натомість частка України – лише 1,1% світового урожаю. При тому середня урожайність цієї культури у світі близько 4 т, в Україні дещо менше – 3,6 т. Виробництво сливи в Україна зосереджене на 2 тис. га, урожай  - 5,2 тис. тонн і середня ціна понад 7 грн за кілограм.

Черешня

Світові площі під черешнею не такі вже й великі – близько 440 тис. га, урожай на рік - 2,3 млн тонн. Є достатньо висока частка України у світовому виробництві - 2,7 %, хоча на Туреччину припадає 26%, на США – близько 12%. Найбільші промислові насадження плодових культур припадають саме на цю культуру і навіть останнім часом збільшуються, втім експорт замалий.

Вишня

Як і черешні, цієї культури вирощується у світі замало – лише 214 тис. га. Виробництво складає 1,3 млн тонн, але останнім часом саме вона є у фаворі серед виробників. Декілька років тому Україна очолила рейтинг виробників, втім швидко втратила позиції, поступившись Польщі, Туреччині та Росії.  І якщо в останній  виробниками є так звані господарства населення, то у Туреччині та  Польщі зростає саме частка професійних спеціалізованих господарств.  Площі насаджень в Україні складають 1,6 тис. га, і виробництво - близько 6000 тонн.  Середні ціни складали 18,8 грн за кілограм.

Коментар до теми:

Тетяна Гетьман, експерт плодоовочевого ринку Східної Європи

- На мою думку, головна проблема нашого плодоовочевого ринку полягає у тому, що у нас дещо різні із ЄС формати торгівлі. Ми можемо легко задовольняти потреби внутрішнього ринку навіть поза сезоном, побудовано багато сховищ. Втім навіть за таких, задавалось би позитивних умов імпортуємо плодоовочеву продукцію із інших країн, навіть, коли у нас все заповнено. У такі періоди дефіцит української продукції обумовлений банально відмовою фермерів від продажів, бо вони очікують на сезонне зростання ціни. Тобто мало хто з українських фермерів формує план продажів на есь сезон, рішення приймається ситуативно, на нього можуть вплинути будь-які чутки.

Дуже полюбляють фермери нішові культури, які у результати активності цих же фермерів відразу перестають бути нішовими. Слід зазначити, що нішові культури потребують інфраструктури. Слід зазначити, що професійний бізнес з вирощування нішових культур потребуює іінвестицій в досить дорогу інфраструктуру.

Натомість, фермери починають тільки із виробничою частини і з реалізацією проекту виникають проблеми. Сировину потрібно перетворювати на продукт із доданою вартістю. Фермери цього робити не хочуть - майже 80% вирощеного вони продають за готівку прямо з поля і втрачають відповідальність за продукт відразу після отримання грошей. Тому перед кінцевим споживачем фермер уже не червоніє за якість своєї продукції. Натомість, фермери фокусуються тільки на виробництві і досить часто вже на перший рік мають проблеми із продажами. 

Ця ситуація ставить у скрутне становище виробників, які працюють легально. Відвантажуючи на роздріб, сплачуючи всі податки, і виконуючи вимоги мереж фермер отримує меншу ціну, аніж той, хто продає за готівку відразу з поля. У структурі пропозиції таких «сірих» продавців більшість, вони створюють критичну пропозицію на ринку, продукції багато, проте експортувати її не можна, оскільки немає ані документів, ані елементарного розуміння якості.  Це обвалює ціну на ринку та й стандартів якості плодоовочевої на внутрішньому ринку не існує. Це правда, адже приміром те, що продається у роздрібних мережах в Україні, неможливо було б продати у країнах ЄС.

Це відповідь на одвічне питання: «Чому у них дорожче, ніж у нас, але масового експорту і досі немає?». Більшість учасників ринку думають ціною. Саме коливання цін є головною загрозою бізнесу. Більшість підприємців продовжують заробляти на цінових коливаннях. Експорт плодоовочевої продукції відбувається ситуативно, тому нам важко зачепитися за ринок ЄС, адже там важливою є стабільність поставок. Питання експорту з’являється лише тоді, коли у нас незадовільні внутрішні ціни, які падають на рівень собівартості або нижче. Але проблеми не вирішуються – немає гармонізованих стандартів якості, інфраструктури, та головне бажання отримувати не сировину як таку, а повноцінний товар.