Дмитро Загуменний: Україна може стати експортером переробленої риби №1 у ЄС

Традиційно українці споживають більше м’яса, аніж риби. Згідно статистики, громадяни їдять на рік 60 кг м’яса і 12 кг риби, тоді як у Європі - у середньому 22 кг, а у Японії та Португалії більше 60 кг риби на рік. Про імпортну залежність, та позиції України, як експортера рибної продукції, у інтерв’ю Agravery.com розповів директор Асоціації «Українських імпортерів риби і морепродуктів» Дмитро Загуменний.

Про рибну арифметику

Розкажіть, як наразі ситуація із імпортом риби до України?

- Ситуацію на українському ринку я б назвав стабільною із тенденцією до зростання, чи то пак, до відновлення колишніх обсягів імпорту. За точку відліку можна взяти 2013 рік, коли Україна імпортувала 450 тис тонн риби загальною вартістю близько $ 950 млн. Потім, у зв’язку із низкою подій та анексією Криму, а також девальвацією, буквально за рік ринок «просів» до 320 тис. тонн у 2014 році, потім, у 2015 році, було ще менше – 240 тис. тонн. "Олії до вогню" цін в той період підлила постанова Кабміну про введення додаткового імпортного збору у розмірі 10%, яка діяла протягом 2015 року, що збільшило вартість риби. У 2016-2017 роках відбулась відносна стабілізація ситуації з вартістю національної валюти та українці стали більше купувати рибної продукції. Відповідно імпорт зріс до 300 тис тонн в 2016 році та 320 тис тонн у 2017 році. Прогнозую, що за результатами 2018 року слід очікувати імпорт на рівні 330-340 тис. тонн.

Скільки компаній-імпортерів нараховуєте? Назвіть найбільших?

- На сьогодні рибу в Україну завозять більше 200 юридичних осіб. Найбільшими імпортерами риби та морепродуктів є два основні гравці – компанія Universal Fish Company та "Альбакор" ("Кліон Груп"), які займають майже по 20% ринку кожна, багато рибної продукції імпортують Фозі Груп, Флагман Сіфуд, Пелагія Україна, Фіш-Альянс тощо.

Рибу яких видів завозять найбільше? Чи змінились уподобання українців, приміром, стали їсти більше дешеві види?

- Уподобання українців є відносно стабільними. Трійка лідерів споживання та імпорту незмінні – це оселедець, скумбрія, хек, далі за популярністю мойва та салака, лише потім лосось. Країни-імпортери стабільні – найбільше завозять риби із Норвегії, Ісландії та США. Що стосується дешевої риби: протягом 2014-2015 років багато хто відмовлявся від преміум сегменту та купував рибу або значно рідше, або більш доступну, що й відображено в обсягах імпорту за попередні роки. Протягом останніх двох сезонів ситуація стабілізувалась, споживання почало відновлюватись.

Чи стали імпортувати більше екзотичної риби?

- Я б не сказав, що стали імпортувати більше видів екзотичних риб. У 2013 році вибір був значно більшим. Тим не менше,  відбувається пожвавлення ринку, з’являються нові рибні заклади, компанії намагаються дивувати споживачів і завозять всю рибу, звідки можна собі тільки уявити, – від Маврикію до Аляски. Проте обсяги імпорту екзотичної риби невеликі. Це риба, здебільшого, для ресторанів.

Читайте також: Будуть судитись: чому агровиробники та Мінагрополітики не мають спільної мови про держпідтримку галузі

Про держоргани і контрабанду 

Декілька років тому імпортери скаржились на утиски з боку митниці, що заважало їм працювати. Зараз цю проблему вирішено?

- Коли у бізнеса були проблеми і прийшов час об’єднати зусилля для протидії корумпованим чиновникам та відстоювання своїх інтересів, виникла ідея створення асоціації. Раніше рибу не можна було імпортувати, не домовившись з митницею, ветеринарами, правоохоронними органами тощо. Бізнесу фактично не залишалось іншого шляху, як бути частиною корупційних схем. Якщо ти не домовився, то вартість кінцевого продукту після визначення митної вартості і процедури розмитнення зростала в рази. Майже всі імпортери вимушені були працювати за такими схемами. Зараз нам вдалось подолати ці «побори».

У 2014 році багато хто з імпортерів відкрито заявив, що будуть працювати тільки «по-білому», оскільки вони втомились займатись «вирішенням питань». Звичайно, є компанії, які й зараз намагаються десь домовитись, десь зшахраювати, щоб мати конкурентну перевагу на ринку, проте таких в рази менше. Ми намагаємось своєчасно реагувати та повідомляти у відповідні органи. Позитивні зрушення стали можливими завдяки діалогу між Асоціацією та митними підрозділами Державної фіскальної служби. Ми одними з перших виступили проти корупційної схеми з ветеринарними дозволами, яка діяла до 2014 року та полягала в тому, що якщо хочеш імпортувати певну кількість риби – сплати за ці дозвільні папірці $20-30 за тону.  Після наших численних звернень це скасували.

Які іще перепони для імпорту ви можете назвати?

- Риба – це дуже специфічний продукт, це не iPhone чи ноутбук, ціна на які майже незмінна протягом життя моделі. Вартість риби залежить від багатьох факторів: сезону, регіону вилову, країни походження, розміру, ступеню обробки, умов постачання тощо. Тому досить важко буває пояснити митним органам процес ціноутворення. На жаль, ДФС фактично позбавлена можливості своєчасно перевіряти цінову інформацію, яка надається імпортерами. Ми певним чином допомагаємо з цим, надаючи у відкритому доступі на власному сайті дані. Ми поступово йдемо до відкритих відносин між імпортерами та державою.

Як складається робота імпортерів із Держпродспоживслужбою? 

- З Держпродспоживслужбою ми находимось у постійному діалозі. Адже законодавство змінюється, воно гармонізується із європейським та з’являються нові вимоги для вітчизняних компаній. Основне наше побажання до Держпродспоживслужби – активніше працювати у напрямку погоджень ветеринарних сертифікатів для експорту рибної продукції. По-друге, ми маємо активніше та жорсткіше відстоювати інтереси своїх компаній на зовнішніх ринках, оскільки це додаткові валютні надходження, стабільність національної валюти та нові робочі місця.

Відсутність погодженого ветеринарного сертифікату із тим же Китаєм гальмує процес експорту. Одна з наших компаній планувала експорт переробленої риби до Білорусі, ми працювали над цим питанням два роки поспіль, проте, на жаль, ситуація не змінилась. Наш ринок відкритий для рибної продукції з Білорусі, натомість, для наших компаній, причому не тільки рибних, цей ринок є закритим. Оскільки ця країна є частиною так званого Євроазійського економічного союзу, то у відповідь на наші запити ми отримали лист, що там вважають передчасним появу українських рибних продуктів на території цих країн. Чи це справедливо, що їм у нас продавати рибу можна, а нам – ні?

З легальним імпортом риби зрозуміло. А як щодо так званого чорного імпорту? Наскільки  його обсяги є великими?

- Майже  92% риби, яку імпортує Україна, – це заморожена продукція.  Її достатньо складно перевозити, зберігати, через це, якщо якась контрабанда і є, то це достатньо невеликі обсяги. Возити «вчорну» оселедець, скумбрію чи хек – це складно та нецікаво з економічної точки зору.

А як ви прокоментуєте наявність у деяких магазинах та інтернет-сайтах російської червоної та чорної ікри, яка, де-факто, заборонена для ввозу?

- Болюча тема, яка цього року має надзвичайно особливу актуальність та потребує окремої уваги з боку державних органів. Почнемо з того, що основними виробниками червоної ікри з диких лососів є фактично дві країни: США та Росія. Вилов тихоокеанських лососів відбувається в США на Алясці, а в Росії (переважно на Камчатці) протягом червня-вересня. Якщо ви поглянете на карту, то ці регіони розташовані відносно поруч і для лосося береги Берингова моря є однаково «рідними», незважаючи на приналежність до різних країн. Спрогнозувати, куди піде риба, та де в той чи інший рік буде більше лосося, а отже, й червоної ікри, складно.

Так склалось, що цього року лосось більше пішов на Камчатку. Там рекордні вилови за всю історію спостережень (станом на 18 вересня 2018 року в Далекосхідному басейні РФ освоїли 635 тис. тонн червоної риби, що на 233 тис. тонн вище рівня 2016 року). Як наслідок, ціни на російській лосось та червону ікру знизились. У той же час, на Алясці невдалий рік щодо вилову лосося, обсяги його вилову зменшились, порівняно з попереднім роком, що підштовхнуло ціни на червону ікру вгору.

Читайте також: Пропозиція на мільярди, або як запустити кредитування аграріїв на викуп паїв?

Але повернемось до ситуації в Україні. У зв’язку з введенням урядом Російської Федерації в дію рішення щодо заборони ввезення на митну територію Російської Федерації товарів сільськогосподарського призначення, продукції та сировини, що походять з України, як контрзахід Кабінет Міністрів України прийняв 30 грудня 2015 року постанову № 1147 «Про заборону ввезення на митну територію України товарів, що походять з Російської Федерації». До цих товарів віднесена риба (код 03 УКТЗЕД) та ікра (код 1604 УКТЗЕД - готова або консервована риба; ікра осетрових (чорна ікра) та ікра інших риб).

У той же час, на ринках, в соціальних мережах, на сайтах та в інтернет-магазинах достатньо велика кількість пропозицій червоної ікри походженням з країни-агресора. Ця продукція потрапила сюди лише контрабандним шляхом. Прогнозую, що найближчими місяцями кількість пропозицій червоної ікри з РФ суттєво зростатиме, якщо правоохоронні органи - СБУ, Державна прикордонна служба України, ДФС, МВС, не посилять заходи для запобігання потрапляння на територію України рибної продукції російського походження. Якщо ж держава не в змозі виконати рішення уряду та зупинити ввезення червоної ікри з Росії, тоді давайте знімемо цю заборону на її імпорт і нехай компанії її імпортують легально, сплачуючи всі податки та мита, наповнюючи бюджет.

Про експортні можливості та переробку

Як справи із переробкою риби в Україні?

- Останні декілька років компанії, які займаються імпортом риби, стали більше її переробляти та експортувати. У цій галузі є величезні можливості для росту та розвитку. Чи знали ви, що минулого року Норвегія виростила майже 1,2 млн тонн лосося, проте Україна імпортувала із цього обсягу лише 8 тис тонн (охолодженого, цілого, патраного). Згідно з нещодавніми заявами міністра рибного господарства Норвегії, вже до 2050 року країна планує потроїти обсяги вирощування лосося і весь цей обсяг потрібно буде десь переробляти.

Зараз 80% усієї норвезької риби переробляють на рибних заводах наші сусіди-поляки, а потім, уже під власними брендами, торгують по всій Європі. Це виглядає закономірно, адже у Норвегії рівень заробітної платні суттєво вище, ніж у Польщі, і вартість кінцевого продукту буде високою, тому вони «знайшли» для себе країну ЄС, що стрімко розвивається та поки що має відносно низькі зарплати. Я переконаний, що в перспективі Україна може стати не менш успішним гравцем на ринку переробки риби та розширити свій експортний потенціал на ринках ЄС та Азії. Зручне географічне розташування у центрі Європи дозволяє це зробити. Уже сьогодні над експортом рибної продукції працюють декілька потужних українських компаній. Слід також зазначити, що при імпорті риби з Норвегії до Польщі ставка ПДВ складає всього 5%, а в Україні – 20%.

Тобто, ми  можемо стати повноцінним експортером продуктів із риби?

- Ми вже на шляху до цього. Як я вже казав, наші компанії вже мають певні домовленості із Китаєм щодо експорту наших консервів та пресервів. Незабаром будуть й інші країни. Не слід думати, що нашій продукції там немає місця, адже і у Китаї переробляють чимало риби. На сьогодні там є потреба у переробленій рибі під європейськими брендами.  Так чому б не  «Made in Ukraine»?

Які іще світові тренди виробництва риби ви бачите?

- На сьогодні в світі вже споживається більше аквакультурної (фермерської) рибної продукції, ніж дикої. Саме завдяки розвитку аквакультури споживання риби на душу населення в світі виросло з 9,9 кг в середньому в 1960-і роки до 20,3 кг - у 2017 році. Останні 10 років обсяги вилову майже не зростають, морські  ресурси вже на межі, і, якщо перейти цю межу, можна завдати непоправної шкоди окремим видам. Тим більше, що далеко не всі країни відповідально підходять до проблеми збереження водних біоресурсів. Тому аквакультура однозначно розвиватиметься та відіграватиме все більше значущу роль в рибній галузі.

Не стоїть осторонь процесів і Україна. Окрім традиційного розведення, наприклад, коропу та товстолобу, ми успішно вирощуємо форель, хоча й не в таких великих обсягах, як хотілось би, а окремі рибні фермери-фахівці розпочали вирощувати креветки, тиляпію та африканського сома. За рахунок аквакультури осетрових ми маємо не тільки м'ясо цієї чудової риби, а й власну українську чорну ікру, яка вже експортується до країн Європи та Азії.

Про  досвід Аляски

Знаю, що не так давно ви відвідали Аляску, мали змогу подивитись на процес виробництва риби. Розкажіть, які враження?

- Наші американські колеги вперше підготували масштабну програму для делегації з України. Учасники рибного ринку могли побачити уcі процеси вилову та виробництва – від старту до пакування. Сама поїздка відбулась наприкінці липня і тривала 12 днів. За цей час ми відвідали штат Аляска та місто Сієтл (штат Вашингтон). Знайомство з Аляскою розпочалось з міста Анкорідж, де ми мали змогу подивились на інкубаційний цех, який займається вирощуванням лососевих від ікринки до малька. Безпосередньо на тому підприємстві вирощують чавичу, кижуч, райдужну форель, арктичний голець. Оскільки на Алясці заборонена аквакультура у відкритих водоймах, з метою підтримання популяцій лососевих вони беруть ікру від риб, які заходять на нерест до річок, запліднюють її та вирощують у спеціальних резервуарах. Далі, коли мальки досягають розміру 10-12 см, їх випускають назад, до річок. До товарного розміру вона самостійно росте у океані протягом 2-6 років, залежно від виду. Потім частина риб повертається до річок, де починався їх життєвий шлях, знаходячи місце народження за запахом води.

Читайте також: Швидше, надійніше, краще: які рішення допомагають агрохолдингу «Мрія» оптимізувати виробництво

Потім ми відвідали найбільший на сьогодні рибний порт США за обсягами вилову – Датч-Харбор, який розташований на невеликому острові Уналашка на Алеутському архіпелазі. Сьогодні там проживає близько 4 тис чоловік, декілька магазинів, готель, невеличкий аеропорт, проте чимало рибопереробних підприємств. Алеутські острови омиваються Беринговим морем і там відбувається основний промисел усієї риби, яку виловлюють на Алясці – в першу чергу, це минтай (зараз номер 1 в світі за обсягами вилову), тріска та королівський краб. Там же зосереджено з 2 десятки рибопереробних підприємств – аби переробляти рибу максимально близько до місця вилову. Приміром, із минтаю роблять сурімі (сировину для крабових паличок), філе та рибне борошно. Також відвідали декілька суден, які самі ловлять минтай та перероблюють його безпосередньо на цих суднах. Такі собі плаваючі рибопереробні заводи.

Третьою точкою маршруту була столиця Аляски – місто Джуно, де ми відвідали декілька підприємств, які перероблюють лосось та виготовляють червону ікру. Цікаво, що на одному з підприємств, яке ми відвідали, працювало 80% українців. Уявляєте, за тисячі кілометрів від Батьківщини, це дуже неочікувана зустріч. Крім того ми мали змогу на власні очі побачити як місцеві рибалки ловлять диких лососів Аляски. І в цей же час хитрі морські котики полюють на рибу, яка вже попалась в сітки рибалок, а поруч пропливають косатки, які в свою чергу не проти поласувати морськими котиками. Ну і останнім було місто Сієтл, де ми мали перемовини із менеджерами компаній-експортерів риби. Саме звідти морем відправляються контейнери з замороженою рибою та червоною ікрою по всьому світу, в тому числі й до України.

Який у нашої країни імідж як імпортера риби? Наскільки цікавим є для міжнародних компаній розширення продажів саме тут? Напевно, для США наш ринок є достатньо бідним, ми імпортуємо замало, чи не так?

- Україна – це країна з відносно великою кількістю населення, розташована в центрі Європи. Рівень доходів українців, на жаль, поки що є одним з найнижчих в Європі. Проте, опиратись лише на офіційні дані, зокрема щодо офіційних доходів населення, буде не зовсім вірно. Слід враховувати, що майже 40% нашої економіки знаходиться в «тіні», а тому левова частина заробітків українців також перебуває в тіні.

В той же час, хто б що не казав, я бачу позитивні зрушення та покращення економічної ситуації. Зарплати хоч і не так швидко, але зростають. Ділова активність також пожвавлюється, зростає кількість іноземних туристів, а наша продукція завойовує нові ринки та нових споживачів. Що ж до міжнародних компаній, то треба сказати, що вони мислять стратегічно та вибудовують свою експортну стратегію не на рік чи два, а набагато довше. Ми їм важливі, як й вони для нас. Тому ринок України для експортерів риби із США є важливим, цікавим та перспективним.