Директор з якості S.Group: Правила впровадження стандартів НАССР диктує покупець

Нещодавно колишній заступник керівника Державної ветеринарної та фітосанітарної служби Віталій Башинський заявив, що декларувати на своєму виробництві систему НАССР можуть навіть дрібні виробники, на це не знадобиться багато коштів. «Для того, щоб впровадити НАССР, досить одному члену сім'ї пройти спеціальне навчання, отримати сертифікат і тоді взагалі можна забути про витрати саме на впровадження системи. Витрати будуть потрібні тільки на вдосконалення системи виробництва», — говорить Віталій Башинський. За його словами, невеличкому фермеру система якості НАССР обійдеться лише у 300 доларів.

Agravery.com розпитав в директора з якості компанії S.Group Ольги Пинюшко, чи справді така потрібна й корисна система НАССР та які складнощі виникають при її впровадженні у вітчизняних виробників.

Днями екс-заступник глави Держветслужби Віталій Башинський заявив, що систему НАССР фермер може встановити за 300 доларів. Чи так це насправді?

- Розробити і впровадити вимоги цих стандартів не складно. Складніше підвищити рівень компетентності та відповідальності виробничого персоналу і привести всі виробничі потужності до рівня вимог цих стандартів. Це великі фінансові витрати. Вартість впровадження залежить від необхідності реконструкції підприємства з урахуванням міжнародного досвіду в харчовій гігієні і надалі підтримки системи в функціонуючому стані. Так само при ухваленні рішення про сертифікацію вартість буде залежати від обраного органу з сертифікації. Наприклад, сертифікація в міжнародному органі буде умовно коштувати від 8 000 доларів, а в національному органі України — від 8 000 грн, все залежить від складності продукції, що сертифікується системою і чисельності  персоналу.
 

Наскільки важливо мати такий сертифікат для виробника?

- Для відповідності законодавчим вимогам України досить впровадити, а при бажанні сертифікувати систему менеджменту безпеки харчових продуктів відповідно до стандартів ДСТУ 4161 або ISO 22000, але даних стандартів не досить для Євросоюзу і багатьох великих торгових мереж.

Для Євросоюзу, як мінімум потрібна впроваджена і сертифікована система за стандартом FSSC 22000 (поліпшена версія ISO 22000). як правило, великі торгові мережі вимагають наявності більш жорстких систем IFS і BRC. А це вже істотно більше витрат. Тобто "замовником" стандарту системи менеджменту безпеки харчової продукції, з яким повинен відповідати виробник, виступає, по суті, споживач - торгова мережа.

А взагалі наявність сертифіката не впливає на систему менеджменту безпеки харчової продукції — це справа престижу підприємства і визнання його компетентності в даній області.
 

Тоді що дає НАССР виробнику і споживачеві?

- Впровадження системи менеджменту безпеки харчової продукції, заснованої на принципах НАССР, підвищує надійність готового продукту, збільшує безпеку ланцюга харчування. Крім того, істотно зменшується кількість відкликаної та вилученої продукції, тобто знижуються фінансові ризики. А споживач отримує впевненість в безпеці продукції та послуг; знижується ймовірність виникнення ризиків, пов'язаних з небезпечними продуктами.

Хто є ініціаторами отримання сертифікатів НАССР — самі виробники або їх потенційні клієнти?

- Останнім часом все частіше однією з умов співпраці з великими торговими мережами є наявність сертифікованої системи менеджменту безпеки харчової продукції. Іноді замовник вимагає впровадження певного стандарту з безпеки харчової продукції, які хоче бачити на підприємстві, що виробляє продукцію, і, обумовлює конкретний сертифікуючий орган для системи.

Іноді замовник замовляє незалежний аудит з метою підтвердження виконання всіх своїх вимог, якщо його не задовольняє впроваджений і сертифікований стандарт безпеки на підприємстві виробника.

Довідка:

НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Points, дослівно: аналіз ризиків і критичні контрольні точки) — це документована система, яка забезпечує ідентифікацію небезпечних факторів, встановлення критичних контрольних точок та попереджувальних заходів і впровадження системи перевірок. НАССР визнана у всьому світі, як найбільш ефективна методика забезпечення безпеки харчових продуктів. Це методичний інструмент для вирішення проблеми збереження і безпеки продовольства.

Принципи НАССР є однією з важливих складових Системи менеджменту безпеки харчової продукції, яка в свою чергу забезпечує попередження виникнення небезпек на всіх етапах харчового ланцюжка, від первинного виробника сировини (наприклад, фермерського господарства) до кінцевого споживача (наприклад, магазину).

Система менеджменту безпеки харчової продукції створена для організацій, що виробляють продукти харчування, і на даний момент є обов'язковою для впровадження і функціонування згідно ЗУ «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

А якщо говорити про експорт, сертифікат системи НАССР однаковий для всіх зовнішніх ринків чи є відмінності?

- Що стосується ринку Середньої Азії, то він в більшості орієнтується на стандарти Митного Союзу, згідно з якими досить при виробництві мати системи управління безпекою виробництва, відповідні НАССР (тобто ISO 22000 досить).

На Близькому Сході ситуація подвійна. З одного боку, країни, які були раніше колоніями Франції (Алжир, Туніс, Марокко), прагнуть впроваджувати у себе європейські стандарти і вимоги до якості й умов виробництва продукції. Країни ж Перської затоки більш гнучкі в цьому відношенні, для них досить виконання вимог ISO 22000.

Ну, а для Євросоюзу, як мінімум потрібна впроваджена і сертифікована система за стандартом FSSC 22000 (поліпшена версія ISO 22000). Знову ж таки, не забуваємо, ключову роль в цьому питанні відіграє замовник-споживач, він встановлює вимоги щодо стандартизації та сертифікації системи.

Стандарти НАССР досить різнопланові. Які з них найважливіші?

- Всі стандарти по системі менеджменту безпеки харчової продукції засновані на реалізації принципів НАССР, що є головним в даній системі. Відмінність між стандартамі з безпеки в деталізації вимог - одні стандарти описують загальні вимоги до системи, а інші більш деталізовані щодо документації, харчової гігієни та інфраструктури, що не дає можливості розділяти їх за важливістю між собою.

Існує безліч стандартів, що реалізують принципи НАССР для підприємств харчової галузі. Одні з найвідоміших стандартів це: ДСТУ 4161 (Національний стандарт України), ISO 22000, FSSC 22000 (вдосконалена версія ISO 22000), IFS Food Standard (Внутрішній стандарт європейських торгових мереж), BRC GLOBAL STANDARD FOR FOOD SAFETY (британський стандарт).

Ваша компанія планує працювати на європейському ринку. У чому відмінність від вітчизняних стандартів при роботі в ЄС? Наскільки вимоги ЄС жорсткіші за українські?

- Як показав досвід, багато вимог до безпеки харчових продуктів в ЄС відрізняються від норм, встановлених в Україні на даний момент. Наприклад, є вимоги, що не нормуються в нашій країні, і тут ми стикаємося з тим, що в Україні відсутні лабораторії, які могли б зробити необхідні нам випробування. Або, навпаки, у нас нормується, а для ЄС не важливо. 

Наприклад, в Україні і Митному союзі є вимоги щодо утримання кадмію в насінні, а в ЄС цієї норми немає. З іншого боку, по ряду показників в ЄС жорсткіші вимоги. Зі вступом України в ЄС все норми і вимоги України (ГОСТ, ДСТУ тощо) повинні бути гармонізовані відповідно до європейських вимог, тобто повинні бути розроблені Технічні регламенти. На даний момент Технічні регламенти України розроблені частково або взагалі відсутні. Національні стандарти і норми України вже носять рекомендаційний характер, найчастіше скасовані і не замінені на нові. Тому виробники, які хочуть експортувати свою продукцію в ЄС, змушені самі вивчати Регламенти ЄС і доводити свої виробничі потужності і продукти до цих вимог.

Знову ж таки не забуваємо, ключову роль в цьому питанні відіграє замовник-споживач, він встановлює вимоги до продукту і умов його виробництва, адже крім стандартів безпеки в Європі існує маса стандартів, які може зажадати замовник, наприклад, такі як ISO 14000 "Міжнародні стандарти в області систем екологічного менеджменту»або SA 8000 "Система менеджменту соціальної відповідальності" і т.д.

Але ж там ще й різниця між стандартами мережевого та немережевого роздробу має місце ...

- В ЄС існує Глобальна ініціатива з безпеки харчових продуктів GFSI (Global Food Safety Initiative) і Європейська організація з акредитації ЕА, які встановлюють єдині вимоги до роздрібних мереж, виробникам, перевізникам та іншим учасникам ланцюга поставок до кінцевого споживача на території ЄС. До цієї Ініціативу входять найбільші європейські торговельні мережі, такі як: Metro Cash & Carry, Tesco та ін. Таким чином, якщо споживач є учасником GFSI, виробник повинен виконати вимоги щодо впровадження та сертифікації одного з визнаних стандартів GFSI, наприклад FSSC 22000, BRC Global Standard Version 5 або IFS Version 5.

А чи є компанії, яким НАССР однозначно не потрібен?

- Поняття системи безпеки досить широке, в світі існує безліч систем заснованих на принципах НАССР. Наприклад: система менеджменту безпеки харчової продукції, може бути застосована на всіх етапах харчового ланцюжка, система менеджменту безпеки промислових товарів, які потрапляють під дію Регламенту Європейського Союзу з загальної безпеки продукції та інших нормативних актів, стосуються споживчих товарів. Належна виробнича практика (GMP Good Manufacturing Practic) - система норм, правил і вказівок щодо виробництва лікарських засобів, медичних пристроїв, виробів діагностичного призначення, продуктів харчування, харчових добавок і активних інгредієнтів. Отже, важко сказати кому не потрібен НАССР, напевно, підприємствам, що не орієнтовані на безпеку свого продукту.

Куди йти, до кого звертатися для оформлення документів? Наскільки добре розвинена інфраструктура для отримання сертифікату й скільки часу займає процедура отримання?

- Згідно ЗУ «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» система менеджменту безпеки харчової продукції не підлягає обов'язковій сертифікації. Вона повинна бути розроблена, впроваджена і функціонувати. Так що сертифікація здійснюється на добровільних засадах.

Сертифікувати системи менеджменту безпеки харчової продукції може будь-який орган з сертифікації як національний, так і міжнародний, який отримав відповідну акредитацію. Все залежить від цілей Замовника сертифікації (чи вистачить йому сертифікату від національного органу або потрібен сертифікат міжнародного рівня). Інформацію про органи сертифікації можна легко знайти в інтернеті.

Процес сертифікації, як правило, ділиться на два етапи. Перший етап аудиту - вивчення документації і другий етап аудиту - процес оцінки на підприємстві, і займає до 1 місяця. Все залежить від органу по сертифікації і вибраному стандарту, відповідно до якого планується проведення сертифікації, іноді необхідно за 3 місяці до сертифікації погоджувати дату її проведення.

Які вимоги до ліній, до продукції, її походження, обробки, до упаковки, джерел енергії?

- Вимога Системи менеджменту безпеки харчових продуктів одна - в процесі виробництва продукту не повинна відбутися його контамінація від сировини, устаткування, персоналу, упаковки, джерел енергії та навіть навколишнього середовища. Для цього необхідно провести аналіз ризиків, визначити критичні контрольні точки і управляти ними. Тобто належним чином перевірити стан інфраструктури, дотримання особистої гігієни, використовувані технології, використовувані сировину, допоміжні матеріали, інвентар.

Мастильні матеріали і засоби для прибирання, миття, дезінфекції, дезінсекції та дератизації повинні бути знижені до мінімуму, а краще взагалі виключити перехресне забруднення. Необхідно також забезпечити ідентифікацію та простежуваність на всіх стадіях виробництва від сировини до готового продукту.

Наскільки глибока деталізація для різних видів харчової продукції? Або це тільки загальні вимоги?

- Стандарти системи менеджменту безпеки харчової продукції описують загальні вимоги і є універсальними для всіх підприємств харчового ланцюжка. Кожне підприємство накладає ці вимоги на свою документацію і виробництво і вирішує, що потрібно допрацьовувати і вдосконалювати, де можлива перехресна контамінація, де необхідний ремонт або заміна цілих технологічних ліній. Чим складніше виробничий процес і продукт, тим і складніша система.

Що, наприклад, змінили на виробничих потужностях S.Group, щоб відповідати НАССР?

- З прийняттям рішення про впровадження системи НАССР, ми змінили підхід до виробництва продукції. Зокрема для підвищення стандартів особистої гігієни зробили реконструкцію або побудували з нуля ряд побутових приміщень за принципом санпропускника з поділом на зони "брудну" і "чисту", так само переробили технологічний процес для запобігання заходу технологічних потоків. Закупили новий відповідно до вимог технологічний і допоміжний інвентар. Розробили і впровадили додаткові інструкції для реалізації принципів НАССР. Постійно проводимо навчання персоналу по вимогам особистої та виробничої гігієни.

Чи потребує сертифікат оновлення та підтвердження? Хто і як це контролює?

- Якщо ми говоримо про сертифіковану систему менеджменту безпеки харчової продукції, то вона в обов'язковому порядку підлягає технічному нагляду з боку органу по сертифікації не менше 1 разу на рік протягом терміну дії сертифіката. Термін дії сертифіката на систему і періодичність технічних наглядів встановлює сертифікаційний орган.

Якщо розглядати в цілому законодавство України, то відповідно до Закону "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", контроль за функціонуванням системи менеджменту безпеки харчової продукції покладено на
Центральний орган виконавчої влади в сфері безпеки і окремих показників якості харчових продуктів. Сьогодні це Держслужба України з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів.

Все частіше наші великі замовники продукції - торгові мережі - самі приїжджають до нас зі своїми аудитами і перевіряють, в яких умовах ми виробляємо для них продукцію - як private label, так і власні марки.

Марія Бровінська