Ярема Ковалів: Об'єми вилову риби великі і, в основному, тіньові

Тиждень тому Україна вирувала обуренням від побаченого в електронних деклараціях держслужбовців. У вашій декларації зарплата у Держрибагенції також займає не надто значну частину доходів. Як ви це поясните?

- Коли я працював у бізнесі, то зарплата у мене була в рази більшою. Зараз мені допомагають заощадження.  Я думаю Україна повинна рухатись в напряму збільшення заробітних плат державних службовців, якщо хоче залучити на роботу висококваліфікованих фахівців. Втім, ідея електронного декларування є слушною та вона на часі. Це має бути поширене не лише на держслужбовців а й на більш широкі верстви населення. Для мене особисто процес декларування був корисним – фактично це свого роду аудит для кожного, хто ії заповнював. Не знаю наскільки можна вірити указаній у деяких деклараціях інформації, коли з’являються фантастичні цифри заощаджень. Скажу, що до заповнення моєї декларації підходив відповідально.

У   вашому першому інтерв’ю для Agravery.com ви декілька разів повторили, що інспектор не може ефективно працювати  і отримувати за це лише 1500 грн. Що було зроблено для того, аби підвищити зарплатню працівникам?  

- Мої переконання за 1,5 роки не змінились. Навпаки, я знаходжу все більше підстав для того, аби стверджувати що це одна із найбільших проблем державної служби в Україні.  Інспектори мають отримувати мінімум 10 000 грн. При тих ризиках і умовах роботи, які у них є, це досить незначна сума. Лише в  Одеській області з одного човна інспектор раніше міг «заробляти вчорну» до 1000 грн. Зарплати нових патрульних у нас мінімум 4500 грн, в деякі місяці виплати складають 5000-6000 грн.  За рахунок внутрішньої оптимізації при запланованому обсязі фінансування на наступний рік ми зможемо дещо збільшити їм зарплатню. Для мене це питання є критичним.

Читайте також: Ярема Ковалів: Ми не знаємо реальної кількості виловленої риби

Рибному патрулю  нещодавно виповнилось 150 днів. Чи довіряєте ви сформованій команді?

- Я дивлюсь на роботу патруля оптимістично. Водночас, як реаліст по натурі, я боюсь наврочити –  хочеться, аби інспектори не спокусилися, не стали на старий шлях хабарництва. Ми робимо все для того, аби  забезпечити їм адекватні умови роботи.  Проводимо із ними  роботу, намагаємось реагувати на запити.

Тобто на «гарячому» інспекторів не ловили?

- Прикрих випадків із інспекторами зафіксовано не було. Декілька людей звільнилось – це важка робота, непросте спілкування із порушниками та браконьєрами – реакції їх можуть бути непередбачуваними  Часто доводиться працювати у негоду на воді, це аж ніяк не простіше, ніж у поліцейських на суші.

З часу вашого останнього інтерв’ю для Agravery, та приходу на цю посаду пройшло півтора роки. Що зроблено у галузі за цей час?

- Зроблено багато із запланованого. Хоча, коли мене тільки призначили на посаду, я думав, що за півтора роки встигнемо набагато більше. Напевне на 60% все заплановане вже здійснено або знаходиться на етапі реалізації, решта 40% –  поки що на початковій стадії.

Наприклад, ми запровадили п’ятирічну систему розподілу частки вилову водних біоресурсів. Раніше квоти на наступний рік розподілялись за чинниками, що не виключали суб’єктивізм, протягом року постійно засідали комісії по виділенню додаткових квот. Система була не правильна. Зараз переважне  право  отримання частки надається за історичним принципом – береться середній вилов користувача за 4 роки, ділиться на середній вилов по водоймі і  вираховується відсоток, який закріплюється на 5 років і в подальшому, щорічно, виходячи зі затверджених на підставі рекомендацій підставляється до натуральних чисел.  Для того, аби повністю не закривати ринок, ми залишили можливість до 15% від ліміту віддавати на аукціон, аби мали можливість зайти нові користувачі, які інвестуватимуть у галузь та створюватимуть нові робочі місця.

Одним із результатів нашої роботи –  дерегуляції, запровадження рибного патруля та зміни підходів –  стало те, що на початку 2016 року ми зафіксували більший обсяг вилову риби –  11,9 тис тонн. За підсумками 9 місяців маємо 40,9 тис. тонн,  або приріст на 18%. Але це не тому, що стали більше ловити, а стали легально це показувати. Об’єми вилову риби у нас великі і, в основному, тіньові. Класичний приклад: коли рибний патруль приїздить та стає на рибоприймальний пункт, то вилови  в той день збільшуються в рази. Наприклад, за перші три місяці роботи патруля ми побачили, що вилов склав 585,62 тонн на  Київському водосховищі, плюс 30% порівняно з аналогічним періодом 2015 року, 189,63 тонн або плюс 57% на Канівському водосховищі.

А що зробити не вдалось?

- Деякі проблеми, що перешкоджають розвитку аквакультури, великі і системні, часто міжвідомчі. Всі і одночасно подолати їх ми не зможемо, проте маленькими  шматочками –  подолаємо. Проблеми, рішення яких, на перший погляд, здавалось простим насправді виявилось набагато складнішими. Наприклад, так сталось із режимами спеціального товарного рибного господарства. На початку ми хотіли їх повністю ліквідувати. З одного боку, ця система не є справедливою. З іншого для підприємців це як спрощена система оподаткування – вона дає можливість швидко стартувати та з мінімальними затратами вести свій бізнес. Тому скасувавши певний механізм, потрібно дати йому реальну альтернативу. Ми вже розробили нормативну базу, яка зробить цю процедуру більш європейською. Для того, аби отримати режим спеціального товарного рибного господарства, буде проводитися прозорий  конкурс. Комісія обиратиме не за принципом «хто більше сподобався», а даватиме бали за певним переліком характеристик.

Також була новина, що Україна повернула океанічний флот. Розкажіть про це детальніше.

- Щиро вважаю цю історію одним з найуспішніших прикладів  захисту  українського державного майна. Протягом  багатьох років флот був у боргових «схемах», 18 років Україна взагалі не отримувала з нього прибутку. Сьогодні двом українським компаніям-судновласникам належить чотири океанічні судна, які передані у фрахт. Борги українського державного підприємства перед фрахтувальником складали близько семи млн доларів. Схема оборудки була простою – судно передане у фрахт і фрахтувальник виконував певні роботи, які ставали заборгованістю власника судна. Фрахтова  ставка, яку мала отримувати Україна уже на наступний день, надсилалась у рахунок погашення заборгованості перед фрахтувальником. Ми провели 3-4 місяці кропіткої роботи, відновили документи, знайшли нових директорів, перепідписали договори і збільшили ставки фрахту на 40%, погасили всю заборгованість. Вперше за всю свою історію океанічний риболовецький флот приніс державі Україна прибуток, з якого ми сплатили дивіденди у  розмірі 13 млн грн. Коли гроші потрапили на рахунок, всі були щиро вражені – у них просто було відсутнє підприємство, яке планово мало принести доходи. Але ми знали, що флот здатен генерувати прибуток.

Читайте також: Українська рибна галузь вперше отримає технічну допомогу від ФАО

Також ми врятували від  втрати танкер «Таманський» – державний актив вартістю близько 1 млн доларів. Через фіктивну боргову схему, яку створив афілійований з РФ офшорний фрахтувальник, судно намагалися продати через виконавчу службу на аукціоні в Туреччині. Через ці «борги» воно стояло арештованим у порті м. Ялова. Коли ми почали доводити правоту України через суд, то зіткнулися там з представниками окупаційної влади Криму, що принесли документи про те, що “Таманський” було начебто «націоналізовано»  в Криму і тепер це власність РФ.  Боротьба за судно була нелегка, вона тривала десять місяців, але у травні «Таманський» прибув в Україну.

Рибний ставок

Нещодавно президент підписав закон про ратифікацію угоди між Україною та ЄІБ, що передбачає фінансування рибництва. Про яку саме суму йдеться та на які конкретні проекти у галузі їх буде витрачено?

- В останні роки доступ до фінансування значно утруднився, тож державних програм для фермерів, які хочуть займатися саме рибним господарством, досі не було. Тож те, що ЄІБ звернув увагу та виділив таку  велику суму коштів – не можу назвати інакше, як перемогою.  Кошти підуть на кілька напрямів  агрогалузі, серед яких аквакультура та аквафермерство.  Фінансування буде спрямоване на приватний сектор, але і є можливості для підтримки інфраструктурних проектів. Сподіваюсь, до кінця зими буде створено нормальну працюючу модель і далі ми будемо залучати у цей процес підприємців.

За скільки ці виділені кошти можуть бути освоєні?

- При активній позиції підприємців 150 млн можуть бути освоєні за декілька років. За чим обов’язково підтягнеться і розвиток галузі всередині країни, і експорт риби.

Які конкретні проекти будуть реалізовані?

- Наразі, питання у стадії обговорення. Будуть розглянуті всі пропозиції щодо підвищення ефективності роботи галузі та проведено їх експертизу.  Щодо конкретних прикладів інфраструктурних проектів: всі знають, що в Україні дуже важко вирощувати високоцінні види риб (форелі, осетрових, тощо), оскільки вони потребують спеціальних видів комбікормів, які виготовляють лише закордоном. А процедура імпорту кормів значно здорожчує собівартість риби. Тож, з економічної точки зору, займатись цим бізнесом не завжди цікаво. Якщо в Україні інвестують у будівництво заводу з виробництва комбікормів, це стане ще одним поштовхом розвитку галузі.

Що заважає розвитку аквафермерства в Україні?

- Мені дуже подобається алегорія, що у нас в Україні аквакультура – це дисковий телефон, натомість, у світі вже давно користуються смартфонами. Найчастіше фермери працюють таким чином: зариблюють водойму, ведуть екстенсивну форму господарювання, риба не отримує достатньо корму,  потім виловлюють цю рибу і далі шукають можливість її збути.  Разом з тим, у Європі переважає інтенсивна  аквакультура, коли на невеликій по площі водоймі за рахунок сучасних технологій отримують риби стільки, як в Україні на величезному ставку. Наведу, навіть приклади наших найближчих сусідів – у Польщі рибопродуктивність 60 кг риби з гектара, в Угорщині  – 152 кг, а в Україні – всього 30 кг.

Читайте також: Всіх керівників рибоохорони в областях буде звільнено — Ковалів

Для того щоб інтенсифікувати виробництво, вести його легально, аквафермеру  потрібно чітко уявляти, з чим він має справу, та отримати простий та прозорий механізм ведення бізнесу. Дуже часто підприємці, які проявляють інтерес до аквакультури, просто не знають, де взяти інформацію про даний вид діяльності – де купити зарибок, які є сучасні методи вирощування, яка потрібна документація тощо. У зв’язку із цим, ми підготували навчальний посібник, де намагались максимально врахувати проблемні питання  по галузі. Вже найближчим часом дане видання з’явиться на сайті нашого Агентства у відкритому доступі.

Ще одне питання в галузі – це відсутність реєстру рибогосподарських водойм, придатних для аквакультури. Ми прийняли відповідні нормативні документи, розробили програмне забезпечення. На сьогодні цей проект уже на фінальній стадії. Реєстр - це інтерактивна карта, яка знаходиться у відкритому доступі. Таким чином кожен бажаючий може дізнатися місцезнаходження водойми, чи вільна водойма, чи знаходиться в оренді, хто є її користувачем, які види риб вирощуються тощо. Це перший варіант, він потребуватиме доповнень та уточнень.

Наступна проблема гідротехнічних споруд – довгий час ніхто не займався підтриманням їх у належному стані, для  цього потрібно мати технічну документацію, для того, аби її отримати, потрібно витратити не малу суму грошей. Така робота дозволила б систематизувати кількість  придатних та непридатних гідротехнічних споруд, що дасть у майбутньому можливість говорити про їх приватизацію.

У вересні ви говорили про те, що сприятимете отриманню спецдозволів на водокористування для аквафермерів. Які кроки вже зроблені для поліпшення ситуації?

- Низка проблем мають міжгалузевий і міжвідомчий характер. Багато років поспіль підприємці, які бажали отримати спецдозвіл на водокористування, мали пройти безліч незрозумілих, і, подекуди, відверто корупційних схем. За ініціативою активістів ми вирішили визначити нормативні зміни, які можуть полегшити отримання спецдозволів. На даному етапі виявилось, що нормативно не все так погано, як є із дозволами у реальності.  Це ситуація, коли закони хороші, але виконавці можуть їх так викривити та створити якомога більше нагод для спілкування та неправомірних процесів. Завдяки таким проблемам звичайний процес перетворився на цілковитий жах. Приміром, деякі процеси мали відбуватися автоматично. Натомість, підприємці мали щоразу робити нові документи. До кінця року ми плануємо запропонувати новий механізм, який буде простим та прозорим.

У нас є успішний досвід удосконалення видачі дозволів на спецвикористання водних біоресурсів. Зараз дозвіл на право вийти на воду та ловити рибу можна отримати лише протягом січня кожного року. На практиці підприємці отримували дозволи протягом всього року. ВРУ підтримала зміни, відповідно до яких ми зменшили термін  для видачі дозволу до п’яти днів і поширили можливість його отримання на весь рік. Наступний крок – це перехід дозволів в електронну форму. У інспектора буде відповідний список підприємств, яким видано дозволи, і тому буде чітко зрозуміло, який вилов риби проводиться неправомірно і чи можна буде вжити відповідні заходи.

Ми також поступово перейдемо до європейської моделі видачі дозволів. Насправді, в українському законодавстві вона існує в статті 24 закону “Про рибне господарство”. Дозволи будуть прив’язані не до підприємств, а до суден. Дозвіл буде видаватися раз на рік, і буде прописано чіткі підстави для ануляції цього дозволу: якщо судно заходить у заборонену зону, використовує незаконні знаряддя тощо. Недоліком існуючої систем є те, що помилка у журналі одного з суден може коштувати зупинки цілого підприємства при розподілі квот. Це може залишити без роботи сотні працівників.

Ірина Глотова

фото: minagro.gov.ua, uifsa.ua