110 днів війни в агросекторі: що змінилося?
Коментарі
Аграрний фронт тримався протягом весняної посівної. Та чи вистачить ресурсів на осінню кампанію, коли агропідприємства виснажені відсутністю обігових коштів через неможливість реалізувати продукцію?
До проблем додалися дефіцит потужностей зберігання зерна та нестача палива. Чимало полів заміновані, багато агропідприємств мають втрати сільськогосподарської техніки.
Експерти ринку обговорювали ці питання в рамках Trend&Hedge Club.
Перебудова логістики та зменшення посівних площ
Зруйновані елеватори, блоковані порти, окуповані території - все це стало чинниками змін в логістиці. За 110 днів війни українські агровиробники перебудувалися на нові ланцюги експорту.
Експорт до війни був спрямований на морські порти. 84% насипного вантажу та 96% олії експортувалися через порти. На жаль, порти закриті, або окуповані, або заміновані. Україна швидко переорієнтовується, підприємці шукають нові канали експорту. На сьогодні за 110 днів Україна змогла експортувати більше 3 млн тонн агропродукції, переважно за рахунок залізниці. Зростає частка перевезень через річкові порти. Автомобільні перевезення менш значні через високу вартість палива.
«Україна продовжує сіяти, виробляти, експортувати. Весняна посівна завершена. Операційні цифри Мінагрополітики щодо посівних площ ще будуть скореговані. Пшениця ярової посіяли 200 тис. га — це мізер у порівнянні з озиминою, якої маємо 6,5 млн га. Просіли площі ріпака, маємо відставання по площам кукурудзи, але незначне. Маємо скорочення посівних площ соняшника, оскільки регіони, де традиційно вирощувалася ця олійна, розташовані близько до бойових дій. Зменшилися площі під соєю», — розповідає Олена Нероба, менеджер з розвитку бізнесу Maxigrain.
Дефіцит потужностей зберігання
Через зруйновані та захоплені окупантами елеватори, Україна втратила частину потужностей зберігання агропродукції. Решта — заповнені продукцією, яку неможливо експортувати через блокаду портів. Є ризик, що частина минулорічного врожаю буде просто зіпсована.
«Наразі трагічна ситуація. В Україні зерно є, фермери вже готові реалізувати його по низькій ціні, бо немає можливості ні зберігати, ні вивезти», — каже Олена Нероба.
До війни в Україні налічувалося 1200 зерносховищ, а це 40−50 млн тонн одночасного зберігання. Через війну утворився дефіцит потужностей зберігання на рівні 10−15 млн тонн. Проте у аграріїв нема змоги отримати кредитні кошти на інвестиції у нові елеватори. Наразі банки заморозили проекти з фінансування будівництва елеваторів, які були відкриті ще до війни. Через високі ризики ні державні, ні іноземні банки не кредитують інвестиційні проекти в агросекторі, банки можуть відкрити кредитну лінію тільки на поповнення обігових коштів.
Через війну і брак коштів у бюджеті не працює державна програма по відшкодуванню витрат на придбання вітчизняної техніки, куди раніше входило і елеваторне обладнання, чим часто користувалися агропідприємства.
Не лише агровиробники, а також зернотрейдери і переробники відчувають брак потужностей зберігання зерна.
Зберігати врожай у полі?
Якщо на початку війни аграрії закуповували полімерні рукава для зберігання зерна як альтернативу елеваторним ємностям, то наразі і ця опція стає дефіцитною.
«До врожаю ніхто не встигне завезти потрібний обсяг нової техніки для додаткового зберігання. Черга на виробництво поліетиленових рукавів вже складає 3 місяці, те ж саме і з мобільними установками. Якщо пшеницю і ріпак ще буде куди покласти, то треба думати про пізні зернові. Є сенс зберігати кукурудзу полі до весни. Є питання, як зберігати соняшник. Бо врожай цих культур фізично не буде куди класти», — зазначає Директор Спілки «Борошномели України» Родіон Рибчинський.
Щодо соняшнику, то навіть його зберігання у полімерних рукавах — під сумнівом. «Ми зберігали у силобегах, рукавах пшеницю і кукурудзу, маємо багатий досвід. Зерно пшениці може лежати в них більше року, маємо досвід 2014−2015 років, коли півтора року зберігали пшеницю у бегах. А соняшник не зможемо зберігати у рукавах, якість швидко падає. Бобові культури закладати на зберігання в рукави також недоцільно, боби дуже пошкоджуються», — розповідає Тетяна Алавердова, директор департаменту продажів HarvEast.
Осіння посівна — нестача коштів та палива
«Треба визнати, що осіння посівна буде катастрофічна, бо обігових коштів у фермерів не буде взагалі. А розраховувати на державу — не перспективно. Сезон 2022−2023р.р. буде проблемним. В Україні в агросекторі будуть проблеми, а на світовому ринку з січня 2023 року продовольча криза буде колосальною, — вважає Родіон Рибчинський.
Агровиробникам сьогодні складно ще й через мінування полів.
«Виробникам зараз дуже складно. Багато питань з розмінуванням полів. Наші активи в Київській і Житомирській на 50 відсотків були заміновані, процес розмінування дуже повільний. Є система міжнародних грантів щодо розмінування — але збір документів займає багато часу», — каже Тетяна Алавердова.
Дефіцит палива також став гострою проблемою майбутньої осінньої посівної. Ситуацію погіршує і нестача техніки внаслідок бомбардувань.
«Паливо — друга проблема. Для багатьох фермерів осіння посівна стане неможливою через брак палива. Аграрії під час війни втратили багато різноманітної сільськогосподарської техніки», — додає Тетяна Алавердова.
Наразі логістика стала не просто ускладненою, а ще й дорогою. Зерно можна продати, але неможливо вивезти. У порівнянні з минулим роком — те що зараз аграрії продають і експортують — роблять це у великий мінус, продають заради обігових коштів. Про прибутки не йдеться.
Поділитись
Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .
Comments (0)