Гроші бюджету: що зміниться в сфері державних закупівель

Затверджений Верховною Радою України в останні дні 2015 урядовий закон № 3559 «Про державні закупівлі», безумовно, є важливим і давно очікуваним кроком на шляху до елімінації корупційних схем у сфері державних закупівель. Прийняття закону створило підґрунтя для системної реформи сфери державних закупівель, спрямованої на адаптацію українського законодавства до стандартів Європейського Союзу, згідно взятих країною зобов'язань в Договорі про Асоціацію, а також стандартів WTO GPA.

Закон впроваджує систему електронних закупівель, а також передбачає створення централізованих закупівельних організацій, що влаштовують і виробляють процедуру закупівель. Пропонований документ переводить всі державні, або, мовою оригіналу, публічні закупівлі, вартість яких дорівнює або перевищує ліміт в 200 000 гривень (для товарів або послуг) і 1,2 мільйона гривень (для робіт) в електронний формат. У разі якщо вартість закуповуваних товарів, робіт чи послуг є менше згаданих лімітів, і при цьому дорівнює або перевищує суму в 50 000 гривень, то замовник таких товарів, робіт або послуг обов'язково публікує звіт про укладені договори в системі електронних закупівель.

Винятки становить закупівля товарів, робіт і послуг, зазначених в частині 3 статті 2 згаданого закону, інформація про які є надзвичайно важливою для функціонування держави і доступ до якої обмежено. Так, дія закону не поширюється на випадки, коли предметом закупівель є: 1) товари і послуги, пов'язані з розробкою та виготовленням банкнот, монет і державних нагород України, їх зберігання, транспортування та облік; 2) товари, роботи і послуги, покупка яких вчиняється закордонними дипломатичними установами; 3) товари, роботи і послуги, які є державною таємницею відповідно до Закону України «Про державну таємницю»; 4) послуги, необхідні для здійснення державних запозичень, обслуговування і погашення державного боргу; 5) товари, роботи і послуги, пов'язані з операціями Національного банку України з управління золотовалютними запасами; 6) придбання, оренда землі, будівель та іншого нерухомого майна; 7) послуги міжнародних третейських судів, міжнародних комерційних арбітражів для розгляду та вирішення спорів, в яких бере участь замовник; 8) послуги міжнародних фінансових установ пов'язаних з наданням кредитів, гарантій, фінансового лізингу і послуг, які є допоміжними до фінансових послуг; 9) фінансові послуги, які надаються у зв'язку з емісією, купівлею-продажем, передачею цінних паперів або інших фінансових інструментів; 10) проведення банківських операцій і надання фінансових послуг, які надаються банками, у тому числі Національним банком України, відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України»; 11) бланки документів, що засвідчують особу і підтверджують громадянство України; 12) послуги з проведення наукової, науково-технічної діяльності фінансування яких проводиться у порядку передбаченому ст. 34 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»; 13) товари і послуги, необхідні для виконання своїх функцій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку. 14) товари і послуги, які підлягають закупівлю відповідно до договорами, що укладаються центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері охорони здоров'я і національної безпеки у військовій сфері, і сфері оборони і військового будівництва, з спеціалізованими органами, що вчиняють закупівлі.

Також, варто відзначити, що відповідно до частини 2 статті 6 обговорюваного закону, закупівля товарів, робіт і послуг за кошти кредитів, позик, наданих відповідно до міжнародних договорів України Міжнародним банком реконструкції та розвитку, Міжнародною фінансовою корпорацією, Багатостороннім агентством з гарантування інвестицій, Міжнародною асоціацією розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Європейським інвестиційним банком, Північним інвестиційним банком, а також іншими міжнародними валютно-кредитними організаціями, здійснюється згідно з правилами і процедурами, встановленими цими організаціями, а у разі встановлення таких правил і процедур - відповідно до наявного закону.

Закон визначає загальні норми здійснення публічних закупівель, згідно з якими замовник таких закупівель самостійно і безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднить на веб-порталі уповноваженого органу пакет документів, перелік і терміни надання яких вказані в статті 10 закону. Для організації та проведення процедур закупівель замовник може утворювати тендерний комітет або визначати уповноважену особу, відповідальну за проведення тендеру.

Проведення публічних закупівель може відбуватися через електронну систему шляхом використання однієї з таких процедур: 1) процедури відкритих торгів; 2) процедури конкурентного діалогу та 3) переговорної процедури закупівель. Відкриті торги здійснюються з обов'язковим проведенням аукціону за низькою ціною і з урахуванням нецінових критеріїв. У разі, якщо замовник не може визначити необхідні технічні, якісні характеристики товарів і робіт або визначити вид послуг; і при необхідності проведення переговорів для прийняття оптимального рішення про закупівлю, закон передбачає застосування процедури конкурентного діалогу. Переговорна ж процедура закупівель здійснюється без попередньої публікації (публікується тільки повідомлення про намір укласти договір після проведення переговорів з учасником процедури).

Ухваленим законом також передбачається можливість створення Централізованих закупівельних організацій, якими є юридичні особи, які визначаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, замовниками, відповідальними за організацію та проведення процедур закупівель та закупівель за рамковими угодами в інтересах замовників відповідно до закону.

У статті 13 прописані правила і механізми укладання рамкових угод, що роблять більш зрозумілою проведення даної процедури і дозволяють можливості її використання. Ще однією новацією закону є процедура електронного оскарження процедури закупівель, а також можливість ознайомлення з проектами пропозицій конкурентів.

Підсумовуючи, варто зазначити, що в цілому прийнятий закон про державні закупівлі є якісним прикладом законодавчого регулювання, спрямованого на боротьбу з корупцією у сфері публічних закупівель та європеїзації українського законодавства. Однак, успішність роботи запропонованих норм і прозорість процедури електронних закупівель покаже час.