Чим допоможе Україні зона вільної торгівлі з ЄС

У попередній статті ми вже торкнулися теми дерегуляції українського агропромислового комплексу, яка стане одним із напрямків реформування національного законодавства згідно з європейськими стандартами. Серед інших перспектив України у новому році – створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Європа відкрила двері для українських товарів ще у 2014 році, а з 1 січня 2016 вже український ринок стане доступнішим для європейських товарів. Одразу з’явилися сумніви щодо готовності України до режиму вільної торгівлі, враховуючи девальвацію національної валюти і досі існуючу корупційну складову. Багатьох турбують можливості України щодо своєчасного виконання своїх зобов’язань та умов «глибокої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі», яка є частиною Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Коротше кажучи, чи реально втілити наші амбіції у життя.

Справа у тому, що всі сумніви насправді є аргументами «за». Парадоксально, але кризові умови найчастіше – найкращий час для того, щоб наздогнати втрачене. Тож замість того, щоб пропонувати «почекати ще» - процес, який може тривати вічно, найкращим рішенням для України буде зробити впевнений крок до євроінтеграції. Тут варто згадати досвід чеських і польських колег, яким на початку вступу до ЗВТ теж бракувало і досвіду, і злагодженості у національному законодавстві, водночас навіть у кризу завдяки режиму вільної торгівлі з ЄС Польщі і Чехії вдалось досягти економічного розвитку. Україну ж спіткала інша проблема - для її товаровиробників закрився російський ринок. Це може стати чудовим приводом шукати способу компенсації втрат і заміни російського ринку для українського експорту. Україна, насправді, вже освоює ринки ЄС, Африки і Азії, експорт агропродукції зростає, адже на неї є великий попит. До того ж, не слід забувати, що через зняття переважної більшості імпортних мит і зборів і, як результат, полегшення поставок європейських товарів в Україну внаслідок Угоди про асоціацію, російський експорт, відповідно, буде відтиснуто, тож залежність від нього поступово зменшуватиметься.

Зона вільної торгівлі з Європою створить для своїх учасників конкурентні і рівні умови, зважаючи на жорсткі санкції європейського законодавства у разі порушення закону та відсутність переваг для деяких підприємств. На товари, які виявляться неконкурентоспроможними, чекатиме доля російського експорту, однак для особливо чутливих сфер української промисловості, наприклад, сільського господарства, на продукцію якого виділено певну кількість квот, легкої та автомобільної промисловості передбачено поетапний процес адаптації до ЗВТ.

Окрім скасованого мита, Україна перетне технічні бар’єри із вступом до зони вільної торгівлі. Це, знову ж таки, повертає  нас до теми дерегуляції в АПК, коли українська система стандартизації та регламентування буде значно спрощена відповідно до норм законодавства ЄС. Європейським постачальникам та надавачам послуг це помітно спростить ведення бізнесу з українськими партнерами і надасть змогу торгувати з Україною на ідентичних умовах.

Не слід забувати про іміджеву складову – співробітництво з ЄС у зоні вільної торгівлі сприятиме іноземним інвестиціям, адже інвестори тепер матимуть більше впевненості в українському законодавстві і в якості наших товарів. До того ж, через доступ до взаємних державних закупівель українські підприємства матимуть нагоду приймати участь у державних закупівлях ЄС, адаптувавши попередньо українське законодавство про закупівлі до норм Європейського Союзу, а європейським колегам надаватиметься доступ до українського ринку закупівель.

Асиметричність Угоди, тобто одноразова відміна мит з боку ЄС та поетапне впровадження норм ЄС з боку України надасть нашій державі можливість адаптуватися до реформ поступово, враховуючи, що для впровадження змін Україна потребує вдвічі більше часу. Економічна частина євроінтеграції – серйозний виклик, який кинуто сьогодні Україні, для відповіді на який об’єктивно знадобиться не один рік. Тим не менш, ЗВТ як частина Угоди про асоціацію принесе прибутки у довгостроковій перспективі.