Аграрний 2019-й: несолодкий рік для цукровиків

Коментарі

0

заступник голови правління НАЦУ «Укрцукор»

Попри яскраві сподівання в очікуванні світового дефіциту цукру, 2019 видався чи не найважчим для цукрової галузі України. Де ж підводні камені? 

 

Перш за все, світова кон’юнктура. Декількарічний світовий профіцит не найкращим чином позначився на стані виробництва цукру в Україні. Попри очікуване зростання цін на Лондонській біржі на початку року, країни pricemaker диктували свої правила. В результаті, в січні 2019 року цукор торгувався по 330-350 $/т , а в середині грудня 345-360 $/т. Ціна фактично не змінилась і це, безумовно, вплинуло на внутрішній ринок:   надлишковий цукор «тиснув» на ціни і опускав їх все нижче і нижче, далеко за межу беззбитковості виробництва, «вимиваючи» всі фінансові резерви вітчизняних виробників.

Враховуючи цінові пропозиції та профіцит, частина аграріїв відмовилась вирощувати цукровий буряк цього сезону. Як наслідок, маємо чергове скорочення посівних площ на 60 тис. га – за даними Міністерства агрополітики, посівні площі в 2019 році становили 220 тис. га. Проте, на зменшення кількості сировини в цьому році вплинули не лише посівні площі, а й погодні умови. Частину посівів заливало навесні, потім посушлива літня погода не дала змоги коренеплодам нормально розвиватись. Особливо критичні погодні умови спостерігались на Заході країни. 

В результаті цього, знизилась і врожайність цукрових буряків - із 495 ц/га в 2018 році до 446,6 ц/га в 2019. Підприємства недоотримали належну кількість сировини, оскільки валовий збір цукрових буряків зменшився -  із 13,6 тис. т в 2018 році до 9,8 тис. т в 2019 і виробничий сезон скоротився майже на місяць. Мінімально цукровий завод повинен відпрацювати 100 днів, щоб покрити витрати, але через брак сировини деякі підприємства вимушені були завершити сезон раніше, навіть попри те, що потужності дозволяють продовжувати роботу. Тобто виробники цукру знову несуть збитки.

Окрім скорочення виробничого сезону, слід відзначити і зменшення працюючих в сезоні переробних підприємств. З огляду на вищезазначений світовий профіцит та виснаження фінансових резервів за попередні збиткові сезони, у виробництво в поточному році пішли 33 заводи із 42, що працювали минулого року. З тих 9 підприємств, що не запустились є такі, що взагалі вийшли з цього бізнесу.

Що стосується торговельних досягнень цукровиків, то, на жаль, хвалитись практично нічим. З огляду на несприятливу цінову ситуацію, обсяги експорту залишають бажати кращого - за 11 місяців 2019 року було поставлено закордон лише 230 тис. т цукру, що майже вдвічі менше ніж за аналогічний період минулого року, і на даний момент виробники, перебувають на «очікуючій» позиції – розраховують на збільшення ціни на цукор на світових біржах для нарощення обсягів експорту. Адже наступний рік відбуватиметься жорстока боротьба за зовнішні ринки – Росія продовжує нарощувати виробничі потужності і експортувати до країн колишнього Радянського табору за цінами, що суттєво нижчі, ніж собівартість виробництва в Україні. Таким чином, російський цукор заповнює ринки тих країн, які раніше купляли значні обсяги продукту українського походження.

Чи не найважчий рік для цукрової галузі України завершується, але попереду не легший, адже в першу чергу, доведеться вирішувати питання забезпечення підприємств сировиною, для того щоб зберегти виробничі потужності.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Реклама
Реклама
Реклама